Три кити української високотехнологічної «оборонки»
18.12.2025 11:46
Укрінформ
Компонентна незалежність, локалізація і приватний сектор – основа, від якої залежить самостійність країни у війні
Нещодавно в Києві відбувся Brave1 Components – спеціалізований захід кластера підтримки оборонних технологій, присвячений розвитку галузі вітчизняної компонентної бази для безпілотних систем, роботизованих платформ та інших інноваційних зразків озброєння.
Це була велика оборонна подія у форматі Made in Ukraine: стенди понад 200 вітчизняних інноваційних компаній, матчмейкінг між виробниками та підрозділами Сил оборони, виступи урядовців і професійні дискусії за участі представників уряду, армії та індустрії.
Водночас формат і змістовне наповнення форуму вийшли далеко за межі демонстрації можливостей новітньої української індустрії. На його полях ішлося не тільки і не стільки про окремі готові рішення чи презентацію програм підтримки, як про нову логіку того, на чому має будуватися оборонна незалежність країни в умовах війни.
Отже, про яке переосмислення підходів до розвитку всієї високотехнологічної екосистеми ОПК України говорили учасники Brave1 Components, і які висновки з цього можна зробити – розбирався Укрінформ.
ЧАСИ ПОЖЕЖНИХ РІШЕНЬ – ПОЗАДУ?
Заходи, які проводить Brave1, – це завжди масштабно, завжди людно, і завжди цікаво. Кожна локація «Брейву», особливо його виставкові майданчики нагадують великий людський мурашник: дуже гамірливий і надзвичайно рухливий. Енергія цієї маси людей – військових, цивільних, об’єднаних спільно справою – відчувається майже фізично.
Енергетика Brave1 Components була особливою. Ще до відкриття заходу відчувалося – подія має стати знаковою.
І ці очікування виправдали себе.
Уже на старті форуму лейтмотивом у промові Михайла Федорова, Першого віцепрем’єр-міністра, міністра цифрової трансформації України, прозвучало: «Настав час зламу старого уявлення про виробництво компонентів оборонної продукції як про другорядний або допоміжний рівень промисловості. В Україні стратегічним ядром сучасної високотехнологічної «оборонки» стають компоненти. Електроніка, двигуни, оптика, зв’язок, програмне забезпечення – саме від них напряму залежать масштаби нашого виробництва, стійкість до зовнішніх ризиків і технологічна самостійність країни у війні».
Перший віцепрем’єр-міністр, міністр цифрової трансформації України Михайло Федоров
Ці слова, по суті, стали висновком із кількох років так званих «пожежних рішень», коли дрони та інші високотехнологічні системи здебільшого збиралися з імпортних деталей – швидко, ситуативно, без довгострокового планування. Така модель давала змогу вигравати час і закривати нагальні потреби фронту, але водночас формувала небезпечну залежність країни від зовнішніх ланцюгів постачання.
Сьогодні акценти змінюються.
«Наше завдання – незалежність у виробництві, зробити все для того, щоб ми з вами не залежали від різних країн, а могли в середині країни генерувати компонентну базу для створення власної зброї і захищати нашу незалежність», – заявив у своєму виступі Михайло Федоров.
І ще з важливого і почутого на форумі: є чітке усвідомлення меж наших власних спроможностей. Держава відкрито декларує курс не на шапкозакидницьку «повну локалізацію», а на цілком досяжну компонентну автономію. А це – про реальні можливості, контроль над критичними технологіями, розвиток внутрішнього ринку комплектуючих і опору на приватний сектор як фундамент оборонної індустрії.
І знову, бо важливо: проголошений вектор руху – не про механічне імпортозаміщення, а про побудову власної екосистеми – з конкуренцією, прозорими правилами, довгими контрактами та інвестиціями в дослідження і розробки.
Подкаст: Збірка дрона на 100 відсотків з українських комплектуючих
ПРО БАЛАНСИ, ФІНАНСИ І ШАНСИ
Рух до цієї мети означатиме, що Україна набуває здатності воювати технологічно самостійно – контролюючи критичні вузли своєї оборонної спроможності, і вже не перебуває в режимі постійної зовнішньої залежності.
Федоров назвав такі підстави для оптимізму: галузь переживає бурхливий розвиток; Україна накопичила критичну масу виробників; з’явилися десятки компаній, які здатні виготовляти електроніку, системи зв’язку, камери, контролери, двигуни тощо.
Наразі ж, як наголосив Перший віцепрем’єр, проблема полягає не лише і не стільки у виробництві, як в організації ринку. «Ми бачимо, що виробники кінцевих систем часто просто не знають, що потрібні їм компоненти вже виробляються в Україні», – зазначив Михайло Федоров.
Актуальністю цього урядовець пояснює створення у структурі Brave1 окремого напряму роботи – роботу з компонентами. Йдеться не про розробку дронів чи роботизованих комплексів, а про формування середовища, в якому працюватимуть виробники комплектуючих: дерегуляцію, зміни до законодавства, інструменти підтримки й комунікації між учасниками ринку. Водночас, як підкреслив Федоров, держава має знайти баланс між збереженням конкуренції та підтримкою українських виробників, не повторюючи помилок жорсткого протекціонізму.
Окрему увагу він приділив фінансовим інструментам. Під час форуму було оголошено про запуск нової грантової програми – до 8 млн грн на розробку компонентів. «Ми хочемо фінансувати не абстрактні ідеї, а конкретні речі, які потрібні військовим уже зараз», – наголосив Федоров, додавши, що пріоритети формуватимуться в тісній взаємодії з Силами оборони. Гранти мають стати інструментом не лише запуску виробництва, а й масштабування та інвестицій у R&D.
Презентація нових грантових можливостей для виробників компонентів
Реалізовуючи нову проголошену стратегію, у ширшій перспективі, за словами урядовця, Україна має шанс вийти за рамки внутрішнього ринку.
«Ми можемо бути не лише споживачем, а й постачальником компонентів для партнерів. Наш унікальний досвід швидкої перевірки технологій у бойових умовах – це конкурентна перевага», – зазначив Перший віцепрем’єр-міністр, міністр цифрової трансформації України.
УСЕ, ЩО МОЖНА ВИРОБЛЯТИ В УКРАЇНІ, МАЄМО ВИРОБЛЯТИ В УКРАЇНІ!
Схожі акценти пролунали й у виступі міністра оборони України Дениса Шмигаля, який говорив про компонентну локалізацію вже в логіці загальної оборонної та економічної стійкості держави. Він підкреслив, що питання локалізації є одним із ключових у діалозі як між державою й виробниками, так і з міжнародними партнерами.
Міністр оборони України Денис Шмигаль
«Перше, що сьогодні питають, – це рівень локалізації. Наскільки ви контролюєте виробництво і постачання», – зазначив міністр.
За словами урядовця, принцип державної політики у цій сфері сформульований максимально прагматично: «Все, що можна виробляти в Україні, маємо виробляти в Україні». Йдеться не лише про безпеку постачання для фронту, а й про економічний ефект – робочі місця, податки, розвиток технологічних компетенцій усередині країни.
Міністр звернув увагу на те, що в Україні вже працюють понад 200 виробників компонентів, але структура ринку нерівномірна. У простіших сегментах конкуренція достатньо висока, тоді як у наукоємних напрямах – в електроніці, сенсорах, складних системах зв’язку тощо, держава вбачає потребу в додатковій підтримці. Саме тут потрібні довші контракти, доступ до фінансування та прогнозовані правила гри.
Також Шмигаль окремо наголосив, що держава не планує повертатися до домінування державних підприємств в ОПК.
ГОЛОВНИЙ ДРАЙВЕР – ПРИВАТНИЙ ВИРОБНИК
«Наша ключова перевага в тому, що ми робимо ставку на приватний сектор, а не на державні підприємства. Політики – погані менеджери для сучасного інноваційного дизайну. Краще передати ці процеси професіоналам, а ще краще – приватному виробнику», – зазначив він, нагадавши про процеси корпоратизації оборонної промисловості.
Серед практичних прикладів уже реалізованих кроків він згадав запуск бібліотеки комплектуючих, прискорену кодифікацію компонентів та фінансові інструменти підтримки – від грантів до кредитних програм для підприємств ОПК. За його словами, лише за останній період виробникам оборонної продукції було видано кредитів на мільярди гривень.
Окремий акцент міністр зробив на експортному потенціалі. «Українські компоненти для дронів уже конкурують із китайськими аналогами за ціною та якістю, а їхню перевагу забезпечує унікальний фактор – перевірка в реальних бойових умовах. Тож запрошую і наших партнерів інвестувати в Україну. Це інвестиція в нашу спільну безпеку», – наголосив на форумі очільник Міноборони України.
Михайло Федоров та Денис Шмигаль під час огляду експозиції Brave1 Components
У підсумку виступи Федорова і Шмигаля склали єдину рамку: компонентна незалежність розглядається не як технічне завдання і не як імпортозаміщення заради нагального вирішення проблем, а як довгострокова стратегія. Стратегія, в центрі якої – контроль над критичними технологіями, внутрішній ринок комплектуючих і приватний виробник як головний драйвер інновацій.
Саме в цьому сенсі Brave1 Components став не просто галузевою подією, а точкою фіксації нового курсу переходу від ситуативних рішень до системної компонентної автономії, без якої технологічна самостійність у дроновій війні залишається неможливою.
Страшний сон російського флоту, легендарний морський дрон «Магура»
В ОЧІКУВАННІ НЕОДНОРАЗОВОЇ ІСТОРІЇ
Водночас, попри чітко артикульований державою курс на компонентну автономію, питання готовності самих виробників до нової логіки залишається ключовим.
І наші розмови з багатьма учасниками Brave1 Components показали: галузь уже не перебуває у «стартовій точці», але й не є однорідно готовою до переходу від ситуативного виробництва до системної гри на довгу дистанцію.
Коментарі представників компаній, які працюють із компонентною базою, свідчать про поступове, але не безболісне дорослішання ринку. Багато виробників прямо визнають: у перші роки повномасштабної війни вони орієнтувалися насамперед на швидкий результат. Компоненти розробляли під конкретні запити, часто – під одного замовника, без урахування масштабування чи серійності. Це дозволяло оперативно реагувати на потреби замовника, але не формувало сталого бізнесу.
Тепер, за словами учасників форуму, запит змінюється. Виробники дедалі частіше говорять про необхідність прогнозованого попиту, довших контрактів і чітких технічних стандартів. Без цього інвестувати у власні лінії виробництва, складні R&D або локалізацію критичних технологій ризиковано.
Котушки з оптоволокном
Один із виробників електроніки зауважив у кулуарах, що компанії готові вкладатися у складні компоненти, але хочуть розуміти, що це не «одноразова історія», а ринок із передбаченим горизонтом.
Водночас Brave1 Components показав і зростання амбіцій приватного сектору. Частина компаній уже свідомо позиціонує себе не як «постачальників під проєкт», а як розробників платформних рішень, компонентів, які можуть використовуватися в різних типах дронів, роботизованих систем або засобів РЕБ.
КОМУНІКАЦІЇ – ЦЕ ЗАВЖДИ СТРАТЕГІЧНО
Окремо виробники звертали увагу на проблему довіри й інформаційної асиметрії. Як було зазначено, на ринку досі існує парадокс: українські компанії можуть виробляти необхідні компоненти, але замовники продовжують імпортувати аналоги, просто тому, що «так було раніше», або тому, що відсутній зручний механізм перевірки якості й сумісності.
Лита алюмінієва рама FPV-дрона
У цьому контексті показовою була розповідь представника однієї з компаній, яка виробляє рами для FPV-дронів. Вони запропоновували ринку литі алюмінієві рами – продукт абсолютно ідентичний до імпортних карбонових виробів, але до того ж значно дешевший китайських чи європейських аналогів. Можливості виробництва: у промислових масштабах – швидко, з мінімальним логістичним плечем, і за дуже привабливою ціною. Однак донести цю інформацію до виробників кінцевого продукту виявилося не так просто, досі переважна більшість виробників FPV залишаються карбонозалежними…
Саме тому учасники форуму позитивно оцінили ідею створення бібліотеки компонентів і системного матчмейкінгу, що дасть змогу звести виробника й кінцевого інтегратора без зайвих бар’єрів.
Тільки українські компоненти
НА ПЕРЕТИНІ СПОДІВАНЬ І ЗДІЙСНЕНЬ
Цікаво, що багато виробників уже мислять у категоріях експорту й інтеграції у міжнародні ланцюги постачання. Представники компаній наголошували: бойова перевірка їхніх компонентів – це унікальний актив, але для виходу на зовнішні ринки потрібні стандарти, сертифікація і зрозумілі правила взаємодії з державою. І тут зміну акцентів з кількості на якість і контроль, вони сприймають радше як можливість, ніж як загрозу.
У підсумку Brave1 Components показав, що вітчизняні виробники компонентів загалом готові до нової логіки, але за умови, що вона буде послідовною. Галузь уже вийшла з режиму виживання і входить у фазу структурного розвитку. Наскільки швидко цей перехід відбудеться, залежить від того, чи зможе держава закріпити задекларований курс не лише словами, а й довгими контрактами, робочими інструментами та стабільними правилами гри.
Саме на цьому перетині – між готовністю бізнесу і спроможністю держави, сьогодні вирішується питання реальної компонентної автономії України, а значить, нашої стійкості у спротиві російській агресії.
Іван Ступак, Київ
Фото Олександра Клименка
Новини з передової