Пам'яті спортсмена та волонтера, стрільця Дмитра Шилова (позивний «Саньда»)
Хвилина мовчання
09.11.2025 09:00
Укрінформ
Три дні тримав оборону під Красногорівкою на Донеччині, ціною свого життя дав побратимам шанс відійти
Дмитро народився 10 березня 1990 року в Кропивницькому. Навчався в гімназії «Інтелект». Тоді вступив до Київського національного університету культури та мистецтв. Великою частиною його світу були східні єдиноборства. Він навчався ушу/гунфу та цігун, і ця справа була для нього більше, ніж хобі.
"Дмитро у 13 років переніс важку операцію на нирках. Але його це не зупинило, він продовжив тренуватися. Окрім того, жодного разу не вказав на цю проблему при участі в змаганнях. Сам робив удома тренажери. Був учасником багатьох змагань. Отримував різні нагороди: від грамот та дипломів – до медалей усіх ґатунків. Також отримав рукавиці чемпіона світу Віталія Кличка за характерність. Мав диплом учасника світового рекорду, занесеного до Книги рекордів Гіннеса за найбільшою кількістю учасників змагань, де виборов третє місце. У спорті гартувався його кругозір, характер і воля до перемоги", – розповів про Дмитра батько Олександр.
Також хлопець опанував гру на гітарі, теж на серйозному рівні.
"Взагалі дуже любив музику, освоїв досконало електрогітару. А ще вільно володів англійською. Син був допитливим, дуже цілеспрямованим, а також цінував розумних, цілеспрямованих та сильних духом і тілом людей", – говорить батько.
Після закінчення університету Дмитро почав працювати у міжнародній компанії з продажу автозапчастин. Згодом став співзасновником магазину в тій же галузі. Його цінували колеги, бо він умів знаходити спільну мову з кожним, був уважним до деталей і завжди виконував свою роботу з максимальною віддачею. У 2019 році почав співпрацювати з компанією, що надавала протипожежні послуги.
А ще Дмитро дуже любив тварин, мав своїх чотирилапих улюбленців, разом із друзями займався волонтерством.
Із початком повномасштабного вторгнення чоловік добровільно став до лав ЗСУ. Після проходження навчання був зарахований на посаду стрільця-санітара штурмового відділення. Взяв позивний "Саньда" — так називається сучасне мистецтво рукопашного бою, складова частина ушу. Бойові завдання, які виконував Дмитро, поєднували і силу воїна, і милосердя медика: рятуючи життя побратимів під час боїв, він не раз проявляв відвагу й самопожертву.
Під час служби чоловік дізнався, що його тренер Руслан Бєланов також долучився до захисту країни. Згодом, на жаль, загинув, що стало для Дмитра великою втратою.
"Саньда" отримав важку контузію і його двічі направляли у шпиталь для обстеження і лікування. Але щоразу він повертався у стрій. Виконував завдання в різних місцях, зокрема на Чернігівщині. Згодом перевівся до спецпідрозділу "Скеля" та з побратимами тримав оборону на Покровському напрямку.
Солдат Дмитро Шилов загинув на Донеччині 23 травня 2024 року.
"Бій тривав три доби, з 20 травня. Позиція, яку зайняв Дмитро, була на околиці Красногорівки. Побратими ще тримали центр, а навколо був вже ворог. Маленька стежка була південно-західніше від Красногорівки, і на правому фланзі Дмитро тримав оборону. Він викликав вогонь на себе, даючи можливість побратимам відійти в безпечне місце. На сина вороги направили багато дронів. Встиг сповістити по рації, що отримав поранення. Потім зв'язок припинився. Він залишився у недосяжній для допомоги зоні. Навіть витягти його «на щиті» не було можливості. Характер влучань, які вивчили пізніше, говорить про те, що важких прижиттєвих поранень було п'ять, з різних кутів обстрілу. В останньому своєму повідомленні він писав, щоб ми підтримували один одного. І фото прислав, де показує знак перемоги — V, «victory»", – розповів батько.
Командування згодом переповідало Олександру, що його син у бою поводився стійко та хоробро. Воїн посмертно нагороджений Хрестом героя полку "Скеля". Наразі вирішується питання щодо присвоєння Дмитру Шилову звання Героя України.
З Дмитром прощалися у Кропивницькому 2 жовтня 2025 року.
"Для рідних він був найкращим сином, братом, другом, для побратимів — надійною опорою, для України – мужнім Захисником, який до кінця виконав свій обов’язок. Його життя – це приклад вірності, честі та любові до Батьківщини", – такі слова пролунали під час прощання з воїном.
Останній спочинок Герой знайшов на Алеї почесних воїнських поховань Далекосхідного кладовища.
Честь і пам'ять Захисникові!
Фото з родинного архіву та Кропивницької міської ради, перше фото – Точка Доступу
Новини з передової