Зустріч у Білому домі: нічого нового про Трампа і його політику
20.10.2025 16:49
Укрінформ
Такий висновок за нинішніх умов радше є позитивом. Україна і Європа знають, як реагувати
Інформація, яка почала надходити одразу після переговорів у Білому домі, у п’ятницю 17 жовтня, зачепила українців досить відчутно. І це незважаючи на їхню звичку до різких змін у риториці та в поточній політиці 47-го президента США. Втім уже на неділю експертна думка зійшлася на тому, що катастрофи не відбулося, що результат перемовин – в межах тверезих прогнозів.
Ще до переговорів Дональда Трампа з Володимиром Зеленським розрахунки щодо надання Україні ракет Томагавк сприймалися багатьма українськими коментаторами з очевидним скепсисом. Вельми неконкретні обіцянки Трампа сприймалися радше як елемент політичної гри з погрозами Путіну задля примушення російського агресора до початку реальних перемовин: мовляв, або домовляйся про зупинку війни, або ми дамо Україні далекобійні ракети. Втім тривоги додали прогнозовані наслідки розмови Трампа з Путіним напередодні: раніше їх безпосередні контакти завжди призводили до ускладнень перебігу російсько-української війни у 100% випадків. 16 жовтня винятку не склало.
Отже, у підсумку: нічого проривного від зустрічі президентів 17 жовтня в Україні не чекали. Як то кажуть, не стало б гірше. То чи стало гірше насправді?
Канцлер Німеччини Фрідріх Мерц одразу сказав, що зустріч не виправдала певних надій Зеленського. Низка західних медіа, з посиланням на анонімні джерела, написали, що обстановка на перемовинах була нервовою; що Трамп начебто ледве не відкидав мапи (добре, що хоч не порвав!), привезені у Білий дім українською стороною. Тобто, обстановка на фронтах російсько-української війни президента США, який давно обіцяє її припинити, не цікавила. А його спецпредставник Стів Віткофф (якого на минулому тижні, ніби обіцяли звільнити від цих обов’язків) взагалі «заспівав» знову під кремлівську дудку, переконуючи Президента Зеленського, що Україні слід віддати Путіну весь Донбас, бо там «більшість населення розмовляє російською».
Звісно, це все не додавало оптимізму. Втім по завершені перемовин, Дональд Трамп вийшов до преси і сказав що воєнні дії треба заморозити там, де війська знаходитимуться на момент припинення вогню. Ми свідомо не приводимо точну цитату з її «художніми образами» в стилі Трампа, її опубліковано стільки разів, що ці слова бачили всі, кому вони цікаві. Але ми точно передаємо суть цитати, яка повністю збігається з баченням української сторони.
Тож підсумуємо. З одного боку, прикрашені яскравими подробицями свідчення анонімних джерел, а з іншого – особиста заява президента США, причому повторена, як мінімум, двічі: по завершенню перемовин і на борту президентського літака US One. Що переважить по значенню в подальшому? Питання риторичне.
Путінський лакей Пєсков уже поспішив заявити у понеділок, що Росія не підтримує пропозицію Трампа заморозити війну по лінії зіткнення, але підготовка до зустрічі в Будапешті вже розпочалася. Цікаво тільки про що тоді вони тепер говоритимуть і чи відбудеться зустріч взагалі. До речі, те, що американську групу з підготовки нових американо-російських контактів очолив професійний дипломат Марко Рубіо теж можна віднести до позитиву минулого тижня й українські оглядачі дружно цей факт підкреслили. Втім гарантій і тут немає. Їх взагалі не існує і на них не варто розраховувати в сучасному світі. Тільки достатньо сильна власна позиція – воєнна, економічна – є гарантією.
Так, Дональду Трампу дуже не хочеться розлучатися із своєю «рожевою мрією»: бодай на дещицю відтягти Москву від Пекіна, зробити з РФ противагу могутньому Китаю, тобто провести таку собі операцію «реал-політік» – 2 навпаки», по лекалам Ніксона/Кісінджера, яким у 1970-ті роки вдалося це зробити щодо Китаю проти Радянського Союзу. Скільки б Трампу не говорили, що це в сучасному світі нереально, що нині Москва від Пекіну залежить критично, що жодного рішення масштабу навіть на порядок меншого Путін не приймає без дозволу Сі, президент США ніяк не хоче у це повірити, що типово, загалом, для подібного психотипу.
Але ми не будемо більше про це. Існує чимало чинників, які заважатимуть президенту США рухатися саме в цьому напрямку. Внутрішньополітична ситуація у Сполучених Штатах серед них – чи не найпершому місці. Вона складна для Дональда Трампа. Ролики з президентом США в королівській короні, який виливає лайно на голови мільйонам американців (тільки на протести в минулі вихідні вийшли 7 мільйонів людей), дипломатично кажучи, означають те, що він і не збирається боротись за прихильність тих, хто з ним не погоджується. А компанія по довиборах у Конгрес і Сенат, які відбудуться рівно через рік, фактично, уже стартувала. І тема України виявилася актуальною саме в цьому контексті. Адже 70% американців виступають за допомогу Україні й соціологія свідчить, що більшість з них – прихильники республіканців, тобто «ядерний електорат» Дональда Трампа. Як йому при цьому «кинути Україну»?
Звісно, ми звикли чекати від нинішнього американського президента всього, чого завгодно. Тож і не треба нічого особливого чекати… Подивимось: стане зустріч Трамп-Путін у Будапешті Анкоріджем-2, чи не стане? Ми би поставили на те, що її взагалі не буде. Принаймні, не через два тижні і не в місті Будапешті.
Сергій Тихий, Київ
Новини з передової