Пам’яті поліцейського Віталія Словіка (позивний «Двіж»)
Хвилина мовчання
20.10.2025 09:00
Укрінформ
Загинув під час оборони Торецька
Віталій народився 27 грудня 1994 року у Львові. Із раннього дитинства займався футболом і любив співати.
"Завжди був допитливим. Біля нас було дуже багато різних гуртків, то він і з бісеру вироби робив, і малював, і в еколого-натуралістичний центр бігав, цікавився комп’ютерами. Дуже любив тварин – з самого дитинства хотів собаку. Але приніс його додому лише на свій день народження, у 19 років, маленького кокер-спаніеля", – згадує мама, пані Ірина.
Після закінчення школи Віталій вступив до технічного фахового коледжу Національного університету "Львівська політехніка" на спеціальність "Виробництво, обслуговування та ремонт електронної побутової апаратури".
У 2016 році він здобув ступінь бакалавра за напрямком "Радіоелектронні апарати". Через рік тут же здобув кваліфікацію магістра за спеціальністю "Телекомунікації та радіотехніка".
Службу в Нацполіції України чоловік розпочав у липні 2019 року – працював поліцейським батальйону конвойної служби поліції та помічником оперуповноваженого оперативно-пошукового відділу управління карного розшуку поліції Львівщини.
Пані Ірина розповіла, що перед тим Віталій змінив багато робіт і, знайшовши себе у поліції, повністю віддавався улюбленій професії.
"Він був хорошою людиною і товаришем. Добре працював, був сумлінним, не рахувався з особистим часом", – заявив колега Олександр.
Перший бойовий вихід після початку повномасштабного вторгнення РФ правоохоронець здійснив у Ізюмі Харківської області у вересні 2022 року. Відтоді він неодноразово брав участь у бойових діях.
8 липня 2024 року Віталій був призначений на посаду поліцейського у батальйон поліції особливого призначення "КОРД". А вже 12 грудня у складі підрозділу його відправили до зони бойових дій.
"Віталік був патріотом і навіть у свій день народження виконував бойові завдання. З самого ранку поїхав, а ввечері ми його привітали. Приготували йому мінімальний торт, як могли, бо на той час не мали жодних умов: ні газу, ні води, ні світла", – зазначив товариш Роман.
За добросовісну службу Віталій отримав нагрудний знак "Ветеран війни" та позачергово отримав звання старшого сержанта.
Напередодні своєї загибелі у складі бойової групи перебував на позиції в майже зруйнованому будинку у Торецьку. Протягом багатьох тижнів цю будівлю намагалися захопити росіяни – штурмували її і вдень, і вночі, обстрілювали з артилерії.
І українські бійці стійко обороняли позицію, але 4 січня 2025 року ворог застосував артилерію, і один зі снарядів влучив саме туди, де перебувала група Словіка. Усі інші бійці вижили, але він, на жаль, загинув…
Указом Президента Володимира Зеленського №490/2025 від 15 липня 2025 року старшого сержанта поліції було посмертно нагороджено орденом "За мужність" ІІІ ступеня.
Окрім цього, Віталія Словіка було посмертно нагороджено за особисту мужність та самовідданість, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, бездоганне служіння українському народові нагрудним знаком "Комбатантський Хрест" Головнокомандувача Збройних сил України.
"Він був надзвичайно доброю людиною. Таких рідко зустрінеш. Головне – на нього можна було у всьому покластися, коли була потрібна, наприклад, якась допомога, порада. Щоб він десь комусь не допоміг чи десь комусь у чомусь відмовив – такого не було", – заявив бойовий побратим Денис Снєжковський.
Вічна шана Герою!
Фото: Фейсбук-сторінка Віталій Словік, Нацполіція
За матеріалами Нацполіції, Національного університету "Львівська політехніка"
Новини з передової