Пам'яті викладача, артилериста, лейтенанта Тараса Березюка (позивний «Сихівський»)
Хвилина мовчання
08.09.2025 09:00
Укрінформ
Завжди казав, що йому не шкода померти за Україну
Тарас загинув 24 серпня 2022 року, в 31-шу річницю Незалежності України, внаслідок ворожого ракетного обстрілу. Того дня він міг поїхати у службових справах раніше і, можливо, залишитися живим, але не захотів покинути побратимів, вирішив залишатися з ними до останнього…
Фото з відкритих джерел
Він народився 3 січня 1988 року у Львові, навчався в школах №98 та №1. «В них була така весела компанія, він вмів дуже товаришувати, дружбу він проніс протягом життя. Тарас був начитаний, освічений і цікавився історією більше, ніж викладали у школі», – згадує класна керівниця Оксана Супрович.
Молодший брат воїна Олег згадує: «Пам'ятаю, як нам подарували історичну ілюстровану енциклопедію. Там були малюнки, на яких показували, як виглядали самураї в Японії та військові в Китаї. Але найбільше Тараса цікавили битви, їхні дати та те, як вони проходили».
Фото: Фейсбук-сторінка Юрій Герун
У підлітковому віці хлопець долучився до фанатського руху львівських «Карпат», а згодом увійшов до колективу Pride, який довгий час залишався провідним навколофутбольним об’єднанням заходу країни. Близькі згадують, що Тарас із раннього віку мав міцний характер, як боровся за Україну. Ніколи не міг «дати задню». У будь-якій справі стояв до кінця. Був розумним, сміливим борцем за справедливість.
Після закінчення школи юнак здобував вищу освіту на історичному факультеті Львівського національного університету імені Івана Франка.
Фото: Фейсбук-сторінка Тарас Березюк
У 2010-2011 роках проходив строкову військову службу, з 2011 року працював викладачем історії та соціології, згодом – завідувачем економіко-технологічного відділення у Львівському фаховому коледжі харчової і переробної промисловості Національного університету харчових технологій.
Справою життя він обрав викладацьку роботу, але ніколи не полишав рідний футбольний клуб. Будучи відомим на трибуні як "Коцюба", "Береза" та "Сихівський", головним своїм позивним обрав саме той, який був похідним від мікрорайону Львова, в якому жив. Пізніше одноклубники розповідатимуть: щойно він з’являвся, здавалося, починало світити сонце. Невимушені розповіді про маловідомі сторінки історії – найперше визвольної боротьби – одразу закарбовувалися в пам’яті як молоді, так і фанатів старої школи.
Фото: Трибуна героїв
Фото: Фейсбук-сторінка Юрій Герун
Тарас брав активну участь у Революції Гідності. У 2014 році, з початком війни на Донбасі, чоловік був мобілізований до 24-ї окремої механізованої бригади імені короля Данила оперативного командування «Захід» Сухопутних військ Збройних сил України, службу проходив у 2-му самохідному артилерійському дивізіоні, виконував бойові завдання в зоні АТО/ООС, брав участь у боях за Лиман, Лисичанськ, Сіверськодонецьк та Луганськ.
У 2015 році Тарас демобілізувався й повернувся до викладацької роботи, мав повагу серед студентів та викладацького колективу. Як викладач він міг просто та зрозуміло пояснити будь-яку тему, прищеплював студентам почуття самоповаги та вчив пишатися своєю країною. Мріяв про побудову нової, кращої України, де не буде корупції, де кожна людина почуватиметься захищеною законом.
Фото: Фейсбук-сторінка Юрій Герун
Тарас вирішив для себе, що захищати Україну – це його поклик, і завжди їздив на навчальні військові збори, оскільки ніколи не лишав думки, що буде повномасштабна війна. У 2017 році він закінчив Національний університет оборони України імені Івана Черняховського, отримав звання молодшого лейтенанта.
Фото: Фейсбук-сторінка Тарас Березюк
24 лютого 2022 року Тарас поїхав до рідного села Під’ярків, попрощався з рідними й пішов до військкомату. Як освітянин він мав броню від призову, але не міг вчинити інакше. Вже 26 лютого "Сихівський" повернувся до лав 24-ї окремої механізованої бригади імені короля Данила.
Фото: Фейсбук-сторінка Юрій Герун
Його друг, військовослужбовець Юрій Герун, пригадує: «У 2014 році він безапеляційно пішов одразу першим, у травні він був у першій хвилі мобілізації. Я за ним вже не встигав в тому плані. Відповідно, 24-ка стала його бригадою, він їй був вірний і під час повномасштабного вторгнення. Коли ми тоді пішли у військкомат, то я в 80-ку попав, а Тарас знов в 24-ку. Він був артилерист, працював із великими калібрами. Я знаю дуже багато деталей, яку роботу він провів, скільки ворогів знищив».
Фото з відкритих джерел
24 серпня 2022 року, в 31-шу річницю Незалежності України, зранку друзі та рідні привітали Тараса зі святом. У той час він завантажувався на станції Чаплине, щоб їхати на Херсонщину.
«Близько 18:00 мені подзвонив товариш Тараса та повідомив, що 24-ту бригаду дуже сильно обстріляли. Я не міг в це повірити. Дзвонив декілька разів Тарасу, він був поза зоною. Тоді почав дзвонити його товаришам. Так я дізнався, що брат загинув…» – розповідає Олег. Того дня балістична ракета забрала життя Тараса Березюка та його 20 побратимів.
В останню путь захисника проводжали друзі, побратими, сім'я та просто знайомі. Поховали військового 30 серпня 2022 року на Марсовому полі Личаківського кладовища. У Тараса залишилися батьки і брат.
Фото: Фейсбук-сторінка Юрій Герун
«Мені здається, що за життя він нікого не образив, не сказав нікому поганого слова, завжди намагався допомогти кожному. Я просто здивувалась, він коли загинув, то дуже багато друзів, багато людей прийшло. Думаю, простий Тарас, а скільки до нього прийшло людей», – говорить мама Героя, пані Марія.
9 січня 2023 року Тарас Березюк посмертно удостоєний ордена Богдана Хмельницького ІІІ ступеня. Також посмертно йому було присвоєно звання лейтенанта.
Фото: Суспільне Львів
2 березня 2023 року на фасаді Львівського фахового коледжу харчової і переробної промисловості, в якому викладав Тарас, йому відкрили меморіальну дошку.
Фото: Роман Балук/Львівська міськрада
У 2024 році, в День Героїв України, на багатоповерхівці у львівському мікрорайоні Сихів відкрили мурал памʼяті "Сихівського".
«Я не знав Тараса особисто. Познайомившись у процесі роботи з друзями і рідними Тараса, розумію, наскільки вагомою людиною він був. Для мене дуже цінно і почесно бути учасником увічнення Тараса Березюка», – сказав художник Олександр Приймак (псевдонім Саша Пес), який створив мурал.
Вічна пам’ять і шана Герою!
Перше фото: Трибуна героїв
За матеріалами Трибуна героїв, Варіанти, Суспільне Львів
Новини з передової