Чим тхне з боліт, і що з тим робити
02.09.2025 09:40
Укрінформ
Про те, як маємо протидіяти російським інформаційним технологіям
Днями в Києві відбувся міжнародний форум «Інформаційна війна: від спротиву до стійкості». Учасники зібрання, організованого ГУР МО України та Інститутом національної стійкості та безпеки обговорили широке коло питань, пов’язаних з викликами для нашої національної безпеки, які постали внаслідок російської агресії проти України. Лейтмотивом у доповідях і виступах учасників форуму прозвучало: театр бойових дій цієї війни – не лише фронт, лінія бойового зіткнення. Битва, не менш нищівна й жорстока, триває й у іншій, інформаційній, площині, де поле бою – людська свідомість.
Як саме, і за допомогою яких інструментів росіяни намагаються зламати стійкість українців на фронті і в тилу, що протиставити намірам і діям ворога, цими думками поділився з учасниками форуму ексначальник ГУР та СЗР України генерал-лейтенант Валерій Кондратюк. Основні тези його виступу «Російські когнітивні та інформаційні технології дестабілізації демократичного світу» Укрінформ пропонує до вашої уваги.
СТРАТЕГІЧНІ ЦІЛІ ТАВАРІЩА МАЙОРА
Валерій Кондратюк
За словами Валерія Кондратюка, одну з найсерйозніших загроз сучасності становить інформаційний вплив країни-агресорки. На його переконання, російський вплив у сучасному інформаційному полі, вибудований як системна стратегія, яка поєднує методи радянських спецслужб та новітні інструменти XXI століття.
Вона має на меті змінювати свідомість людей, розхитувати демократії та створювати побудовану на дезінформації паралельну інформаційну реальність. Путін живе в паралельній реальності. На жаль, проблема в тому, що він намагається змусити нас усіх жити в ній разом із ним. У XXI столітті захист правди є не менш важливою складовою національної та глобальної безпеки, ніж захист території. І саме від того, наскільки ми зможемо її захистити, залежить майбутнє демократії у світі.
На думку екскерівника українських спецслужб, своїми діями Росія переслідує кілька головних цілей:
1) Делегітимізація демократії. У такий спосіб Москва системно прагне зруйнувати довіру до демократичних інституцій: виборів, судів та медіа. Її мета – посіяти сумнів у чесності виборів, неупередженості судів та незалежності ЗМІ. Вона інвестує в кампанії, які показують демократію, як «хаос», а авторитаризм, як «стабільність».
2) Розкол серед союзників. Тут важливо усвідомлювати, що Кремль знає: перемогти Україну можливо лише у випадку, якщо Захід буде розділений. Тому Росія активно працює, щоб протиставити країни ЄС одна одній і зіштовхнути Європу зі США. Класичні меседжі: «американці використовують Європу», «НАТО втягне вас у війну».
3) Послаблення підтримки України. Вочевидь, що пропаганда Кремля прагне створити картину «втоми від війни». Для цього в хід ідуть чи не найпопулярніші «запорєбрікові» наративи: «корупція в Україні», «допомога розкрадається», «санкції шкодять вам більше, ніж Росії».
4) Нормалізація агресії. Ще одна мета – подати війну як «захисну» або «вимушену». РФ поширює тезу: «це НАТО спровокувало війну», «Росія бореться за мир». Так формується ґрунт для зняття санкцій і повернення співпраці з Москвою.
5) Використання виборів як інструменту впливу. Кремлівську пісеньку про українські вибори ми чуємо давно. Правда в тому, що у виборах в Україні, Європі та США росіяни вбачають «вікна можливостей». Їхнє завдання – делегітимізувати процес («це фарс») або підтримати «своїх» корисних кандидатів.
Як приклади такої стратегії генерал Кондратюк навів кампанії на підтримку проросійських політиків у Молдові, Болгарії, Словаччині; спроби підтримки «кандидата миру» в Україні.
МЕХАНІЗМИ, ІНСТРУМЕНТИ, МІШЕНІ
Для виконання своїх стратегічних цілей російські інформаційні спецслужбісти використовують певні інструменти та виконавців. Ідеться про три голови російського «Змія Горинича»: ГРУ, ФСБ, СЗР.
ГРУ: підрозділи APT28 («Fancy Bear») і Sandworm, відомі атаками на США, Францію та Україну.
ФСБ: Центр інформаційної безпеки, який здійснює кібератаки й поширює панічні інформаційні хвилі.
СЗР: зовнішня розвідка, що працює через дипломатичні прикриття та псевдоекспертів, «Фабрика тролів» у Санкт-Петербурзі: масові кампанії у Facebook, X, TikTok.
Їхні основні тактики й методи містять:
– клонування медіасайтів (операція Doppelgänger);
– hack-and-leak: злами та «зливи» документів;
– Ddeepfake і аудіофейки: підроблені звернення лідерів;
– «темна» реклама й мікротаргетинг, орієнтовані на чутливі групи;
– Масові SMS та месенджер-атаки для паніки.
Метою цих атак стають цілком певні цільові аудиторії: політичні еліти й парламенти, журналісти та редакції, родини військових, переселенці, релігійні громади, молодь і діаспори тощо.
СЦЕНАРІЇ І АКТОРИ
Особливо небезпечними Валерій Кондратюк вважає атаки на вибори. Якщо в Україні вони відбудуться найближчим часом, то вплив Росії на цей процес проявиться через спроби делегітимізації, з розгоном тези «вибори під час війни – незаконні», запуском різного роду deepfake в «день тиші», атаками на ЦВК і місцеві сайти, просуванням «вигідних» кандидатів, які йтимуть із гаслами «мир будь-якою ціною». Також варто очікувати використання так званих кандидатів-спойлерів і кандидатів-двійників.
На думку експерта, що Росія не обов’язково ставитиме на відверто проросійських політиків – після 2014 року це стало токсичним брендом. Замість цього Кремль зможе опертися на тих кандидатів, які будуть позиціонуватися як «прагматичні» або «миротворці». Їхні меседжі: «мир будь-якою ціною», «замороження війни заради економіки», «санкції шкодять звичайним людям», «Україна має домовитися напряму з Росією без Заходу» – для нас чітко вкажуть, звідки дме вітер.
Кондратюк назвав п’ять основних російських векторів шляхів підтримки таких кандидатів:
1) Інформаційне підживлення: масове просування їхніх цитат у Telegram, YouTube та клонованих медіа; створення ілюзії підтримки через бот-мережі.
2) Дискредитація опонентів: поширення компромату, deepfake та фейкових «зливів» проти конкурентів.
3) Фінансування через проксі: використання закордонних громадських обʼєднань, «фондів миру» та бізнес-структур для прихованої підтримки.
4) Мікротаргетинг у соціальних мережах: реклама для чутливих груп (родини мобілізованих, переселенці, малий бізнес).
5) Спойлер-кандидати: технічні двійники для відбору голосів і штучна конкуренція з проєвропейськими силами.
В цілому ключовим ризиком для України у випадку появи «миротворчого» кандидата, який працюватиме в інтересах Кремля, стане підрив довіри до виборчого процесу, загострення розколу суспільства за лінією «мир будь-якою ціною» проти «перемоги до кінця».
ПРЕМЄРИ І ПРІМИ КРЕМЛІВСЬКОГО ХОРУ
Генерал-лейтенант Кондратюк окреслив нові тенденції, які у 2024–2025 роках з’явилися в російських інформаційних атаках.
Насамперед ідеться про використання штучного інтелекту (AI). Кремль застосовує генеративні моделі для масового створення текстів різними мовами, синтетичних відео та аудіо для імітації голосів і облич політиків. Автоматизовані «ботоферми» створюють десятки тисяч реалістичних акаунтів. У 2024 році виявлено мережу, яка поширювала AI-згенеровані тексти в соцмережах ЄС.
Також нині чітко відстежується використання мультиплатформних кампаній. Для розуміння – Росія тепер водночас діє в Telegram, TikTok, YouTube, X та навіть в ігрових чатах. Це створює ефект багатоголосся, коли одне повідомлення повторюють десятки різних «незалежних» джерел.
Іще один новітній трек – «локалізація» дезінформації. Меседжі Кремля адаптуються під локальні контексти: в Польщі – про біженців, у Німеччині – про енергетику, у США – про «втому від України». Для цього залучають місцевих блогерів, журналістів і навіть політиків.
Наступне російське ноу-хау – синергія кібер- та інформаційних атак. Експект застерігає, що після зламу даних, росіяни одразу запускатимуть інформаційні кампанії. Приклад: хакери ГРУ викрадали документи виборчих штабів, які потім публікували «незалежні» сайти як «сенсації».
Також практикуватиметься маніпуляція алгоритмами соцмереж. Кремль уже активно використовує «ботоферми з геолокацією», щоб просувати меседжі в конкретних країнах, а також «like-farms» для створення ілюзії масової підтримки. Це спричиняє й надалі спричинятиме підрив довіри до технологій.
Ну, і звичайно, буде задіяна добре знана тактика використання deepfake, яка не лише вводить в оману, а й формує відчуття, що «тепер нікому не можна довіряти». Її результатом стає руйнація основ суспільної довіри та послаблення демократії зсередини.
ВІД КОНТУДАРІВ ДО НАСТУПУ
Що в таких умовах варто протиставити діям ворога?
Валерій Кондратюк пропонує п’ять основних напрямів інформаційної протидії:
1) Регуляторика та співпраця з платформами. Для цього необхідно створити єдиний стандарт прозорості політичної реклами, впровадити спільні бази даних фейків і бот-мереж, забезпечити від платформ швидке маркування й видалення координаційних кампаній упродовж 24–48 годин.
2) Кіберстійкість. Для цього необхідно посилити захист виборчої інфраструктури (MFA, резервні сервери, гарячі резерви), регулярно проводити навчання для держслужбовців і журналістів, інтегрувати Україну у спільний CERT-альянс з ЄС та НАТО.
3) Комунікаційні інструменти. Тут треба застосовувати prebunking – попереднє пояснення можливих фейків, а також rapid response – інституціоналізовану модель «30 хв – 3 год – 24 год». Потрібне створення єдиної національної платформи «вікна правди».
4) Суспільна стійкість. Це одна із найважливіших умов – медіаграмотність у школах та університетах, робота з чутливими групами (родини військових, переселенці, пенсіонери), а також підтримка незалежних ЗМІ й фактчекінгових ініціатив.
5) Міжнародна координація. Стосується проведення спільних із партнерами розслідувань, введення санкцій проти організаторів дезінформаційних кампаній та активне просування контрнаративів.
Підсумовуючи свій виступ, ексглава ГУР та СЗР України наголосив, що інформаційна війна Росії проти України – це не допоміжний інструмент, а повноцінний фронт, який діє 24/7. Це справжня, реальна загроза, на яку Україна і українське суспільство мають реагувати не менш серйозно, як на повітряні атаки чи намагання зламати наш опір на фронті. Головною метою українського інформаційного спротиву має стати відсіч спробам ворога посіяти розкол в українському суспільстві, підірвати довіру громадян до власної держави й залишити Україну на самоті перед обличчям агресії.
На думку Валерія Кондратюка, впоратися з цими викликами українцям під силу. Ми вже вистояли в найважчих інформаційних атаках, створили дієві механізми фактчекінгу та кризових комунікацій. І ми не одинокі у своїй боротьбі: Європейський Союз заблокував основні російські пропагандистські канали, а НАТО визнав інформаційну сферу повноцінним доменом оборони, поряд із суходолом, морем, повітрям та кіберпростором.
Наступним кроком має стати перехід до проактивної стратегії. Настав час системних дій на випередження – передбачаючи російські дезінформаційні кампанії ще до їхнього початку, розвиваючи стійкість суспільства через освіту та медіаграмотність, будуючи глобальну коаліцію демократій для швидкої реакції на атаки Кремля.
Іван Ступак, Київ
Фото: Євген Котенко, Укрінформ
Новини з передової