Пам’яті операторки FPV-дронів Катерини «Мяу» Троян
Хвилина мовчання
02.08.2025 09:00
Укрінформ
Дівчина із синім волоссям стала легендою серед операторів безпілотників у ЗСУ
Катерина Троян прийшла до війська доброволицею. Служила в десантних військах, мала тисячі успішних бойових вильотів. На фотовиставці в Лондоні «Жінки на захисті України» посол України у Великій Британії, колишній головнокомандувач ЗСУ Валерій Залужний розповідав про високий професіоналізм Катерини Троян в українському війську.
Вона мала освіту програміста (коледж Кіту НАУ) та журналіста (НАУ). Займалася легкою атлетикою та йогою, а ще – гірськолижним спортом і скелелазанням. Любила мандрувати Свидовцем із Драгобрата, підкорювала також Арарат, гори Андорри та вершини в Альпах.
У березні 2022-го Катерина Троян виїхала з сім’єю за кордон. Займалася волонтерством та працювала в IT-компанії у Австрії, Сербії та Грузії. Мала гарну зарплату і спокійне життя. Рішення стати до лав ЗСУ молода жінка прийняла у 2024-му. Із січня по березень 2024 року проходила підготовку, стала операторкою FPV-дронів. Склала присягу на вірність Україні та долучилася до 82-ї ДШВ. Служила в роті ударних БПЛА цієї бригади, виконувала бойові завдання у найгарячіших точках фронту, зокрема на Донеччині, у Харківській та Запорізькій областях, брала участь у Курській операції.
Дівчина отримала важке поранення на Покровському напрямку. Її довезли до лікарні Мечникова, але не змогли врятувати. «Вона пройшла Курську кампанію, але не пройшла Покровський напрямок», – написала віцеспікерка Верховної Ради Олена Кондратюк у день загибелі військової.
«Прийшла звістка, що загинула М., ФПВішниця з синім волоссям з нашої подольської тусівки, – згадує Катерину військовий Ігор Луценко. – В моїй пам’яті смерть на війні робить дівчат невимовно прекрасними, але і без вчорашньої звістки вона була по-своєму дуже красивою, худа і висока, з оцим фарбованим волоссям, у смішній кугурумі або в панамі з котячими вухами. Щось страшенно неправильне є у тому, що гинуть на фронті дівчата, щось по-особливому неправильне — що гинуть стрункі й високі, щось винятково не природне — що гинуть дівчата з синім волоссям. Утім, я цього очікував. Чи то це вже сформована роками чуйка, чи то просто комбінація ФПВ+ДШВ+Курськ була підставою. Щоразу це було полегшенням, коли ми перетиналися на Подолі, і бачив її живою, або зустрічав у чатах збір для неї. Щоразу я просто казав їй, що радий її бачити, та й усе. Якось незручно з людиною в невимушеній розмові на Подолі торкатися передчуття її смерті, якось безглуздо з красивою дівчиною обговорювати її майбутню загибель. Як тепер бути? Як дивитися на красивих дівчат і не згадувати тих, що пішли?.. Вічна пам’ять Катерині».
«Наша посестра, Катерина «Мяу» Троян, одночасно хоробра людина і тямущий воїн. Разом ми пережили артилерійські обстріли, авіаудари, полювання на нас ворожих фпв, ворожих скидів. Разом ми знищували ворога та раділи нашим успіхам під час виконання складних завдань. Мяу прийшла на війну бути фахівцем в своїй справі, ми запамʼятаємо її як члена команди, якому було не все одно – найважливіша риса. Мяу прийшла на війну бути рівною всім нам. Ми пізнали її як людину з відкритим серцем та відсутністю гордині, до неї можна було завжди звернутись за допомогою і головне ніяка зарозумілість не заважала нашій посестрі самій звертатись за допомогою. Честь, посестро Мяу. Рота ударних БПЛА 82 ОДШБр» – написав військовий, побратим Катерини Троян Валентин Дембіцький.
Подруга Катерини «Мяу» Тетяна Макаренко публікує багато спогадів про неї – хоче, аби пам’ять жила.
«У мене була подруга… ми дружили з 5 класу, познайомились на легкій атлетиці. Закінчили школу разом, потім вступили в різні вузи і продовжили дружити. І ось Катруся приймає рішення піти на війну. Ще з дитинства вона цікавилась питанням, де навчають десантників у свого дядька та гралась у «войнушки» у дворі… Вона закінчила вуз, у неї була класна, успішна карʼєра, яка могла і далі рости…Але Кат обрала свій шлях — стати на захист своєї країни… Стала дівчиною-штурмовиком!… Дівчина, що носила дитячий розмір одягу… померла… Вона загинула воїном. Сталося найстрашніше, що могло…», – розповіла Тетяна Макаренко.
Прощалися з Катериною в Києві в Михайлівському соборі.
Друзі принесли та запалили десятки кольорових фаєрів – щоб прощання було яскравим, як життя Катерини.
«Із такими, як вона, неможливо попрощатися. Вона була дуже яскравою, справжнім сонцем у кожній компанії. З нею ніколи не було сумно. Вона вміла підтримати, розсмішити, підняти настрій одним поглядом. Катя — той друг, що завжди поруч, коли треба. І навіть коли не треба — вона все одно була поруч. Вона каталась на сноуборді, займалась йогою, робила ті всі мудрі-неможливі асани, від яких у звичайних людей ноги зводить. Вона жила на повну — і цим заражала всіх навколо. Ніколи не несла в собі злості — лише до ворога, бо до росіян ненависть — це як форма любові до своїх. Коли Каті не стало, людей було дуже багато. Побратими, друзі, рідні, просто ті, хто чув — усі прийшли під Золотоверхий Михайлівський, щоб вшанувати. І провели її так, як вона жила — яскраво. До останнього подиху» – написала Тетяна Макаренко.
Подруга військової ініціювала збір підписів під петицією про присвоєння Катерині Троян звання Героя України.
«Залишилась остання надія, за яку ми всі боремося — це визнання Катерини Троян Героєм України (посмертно)! Кожний підпис — це шана від кожного українця! Непросто зібрати 25 000, але вона гідна набагато більше підписів!» – переконує Тетяна Макаренко.
Петицію зареєстрували на сайті офіційного інтернет-представництва президента України.
«Катерина загинула 5 червня 2025 року під час виконання бойового завдання на Покровському напрямку Донеччини. Військовослужбовиця здійснила понад тисячу успішних бойових вильотів FPV-дронами, вона брала участь у Курській кампанії. Була неймовірно талановитою воїтелькою, яка поєднувала бойову ефективність, людяність, щирість і повну самовіддачу. Її знали й поважали побратими, командири та волонтери. Її образ — однієї з найвідоміших жінок-дронерок — увійшов до міжнародної фотовиставки “Жінки на захисті України”, яку підтримували найвищі посадовці та міжнародні партнери. Катерина “Мяу” стала справжнім символом незламності, професіоналізму й внутрішньої сили. Її подвиг — гідний найвищої державної відзнаки», — йдеться у тексті петиції» – йдеться в тексті петиції.
Подруга військової Катерини Мяу наголошує, що петиція – це справді важливо.
«Це не просто формальність. Це знак того що 25000 громадян , знають і сказали дякую за службу і за захист . Це надважливо зараз для підтримки рідних!»
Наразі збір підписів триває – станом на 29 липня вдалося зібрати трохи більше 19 тисяч голосів.
Катерина Троян була єдиною донькою в родині. Захисниці було лише 32 роки.
Слава і честь жінці-воїну!
Фото Фейсбук Тетяна Макаренко, Інна Ганзера
Новини з передової