Пам’яті військовослужбовця Віталія Леськова (позивний «Бен»)
Хвилина мовчання
19.07.2025 09:00
Укрінформ
Пішов на війну в 16 років
Віталій народився 22 липня 2000 року в Хмельницькому. Після закінчення школи навчався у місцевому політехнічному фаховому коледжі, далі – в Національному університеті «Львівська політехніка».
Хлопець займався бойовим гопаком, брав участь у націоналістичних рухах, зокрема, долучився до лав всеукраїнської громадської організації «Сокіл», а також був членом фан-руху футбольного клубу «Поділля».
Із юнацьких років Віталій вирішив стати на захист України і планував приєднатися до лав ЗСУ. Війну він пізнав ще до свого повноліття. У 16 років став добровольцем і вирушив у зону проведення АТО в лавах Добровольчого українського корпусу «Правий сектор». Мамі тоді правди не сказав, заспокоюючи, що їде на вишкіл у табір.
– Пошарпаний МТР (камуфляж – ред.), чорний «сєпарський» бронік 6Б29, купа гражданських шмоток під формою, бо про таке, як термобілизна, мало хто чув, старий, але надійний АКМ та пародія на ПБС. Якщо вам це вдалось уявити, то, в принципі, всі розумієте, як я тоді виглядав. Хтось подумає, що я розповідаю про буремний 2014 рік, але ні… «Зєльонка», гілки, хруст снігу. До свого ВОПу ще 1 км. Присіли, закурили – зараз все добре. Був кінець 2016 року. Мені було майже 17. І я був добровольцем, – писав про себе Віталій.
Оскільки хлопець пройшов чимало вишколів у «Соколі», його призначили інструктором, і він готував бійців перед відправкою на фронт. Віталія цінували за професіоналізм, дисципліну, наполегливість, витримку та якісне виконання поставлених завдань.
У 2019 році, після досягнення повноліття, Віталій підписав контракт із ЗСУ. Спочатку служив у 10-й окремій гірсько-штурмовій бригаді «Едельвейс», а потім приєднався до лав 72-ї окремої механізованої бригади імені Чорних Запорожців. Для нього взірцем був генерал-майор Сергій Кривонос.
За два дні до повномасштабної війни Віталій записав відео, в якому закликав готуватися до захисту України.
– Коли ми консолідуємося, ми зможемо воювати. І зможемо дати адекватну відсіч агресору… Між нами і ними є велика різниця. Вони загарбники і воюють тут за площу, а ми воюємо за свою землю, – говорив військовий.
Віталій брав участь в боях за Київщину. Під час одного із завдань він разом із побратимами потрапив в оточення. Вийти з нього можна було лише замінованим полем. «Бен» вирішив йти першим, завдяки чому вивів і врятував 10 людей.
21-річний військовослужбовець загинув 5 липня 2022 року на Донеччині.
– Мій друже, мій брате, частина мого серця!.. За тобою плачу не тільки я, а й вся наша Україна. Без тебе світ став пустішим. Ти приєднався до пантеону Героїв. Я маю за честь носити такі ж шеврони, як і ти… Ти назавжди у наших серцях. Ти – той, хто прийшов у моє серце, як брат, а зараз відламав ту саму частину. Я злий на тебе, бо ти покинув нас. І я щасливий, що маю такого брата, як ти. Прикрий нас із неба, а ми постараємось зробити все, щоб ти пишався нами, – повідомив про загибель Віталія його товариш Назарій Чепко.
У Героя залишилися батьки та наречена, з якою планував одружитися. Дівчина теж проходила службу в ЗСУ.
Віталія Леськова поховали на кладовищі в мікрорайоні Гречани у Хмельницькому.
– Віталій був енергійним, веселим, завжди заряджав компанію, в якій був, завжди привертав увагу до себе. У нього було неймовірно багато друзів, багато близьких людей, тих, кому він був дорогий, – згадує про хлопця Ярослав Місюренко, який знав його зі школи.
Віталій Леськов нагороджений орденом «За мужність» III ступеня, нагрудним знаком «Учасник АТО», медаллю «Ветеран війни – учасник бойових дій». Помертно йому присвоєно звання «Почесний громадянин Хмельницької міської територіальної громади».
Віталій планував написати книгу про війну, але не встиг. Одна з його історій та незакінчене оповідання увійшли в збірку творів воїнів «Герої серед нас».
Слава і честь Герою!
Фото з Фейсбук-сторінки Віталія Леськова та сайту Vsim.ua
За матеріалами збірки "Герої серед нас", Vsim.ua
Новини з передової