Ексголова Держкіно Пилип Іллєнко, програмний директор Алекс Малишенко та гості фестивалю говорили про те, як сприймати ідеологічні українські фільми радянської доби, російськомовні стрічки та українське кіно з російськими акторами. Детальніше — у репортажі.
У Центрі імені Івана Миколайчука відбулася дискусія у межах фестивалю глядацького кіно Миколайчук Open на тему незручної української кіноспадщини. Йшлося про радянські пропагандистські стрічки, які створювали відомі українці, російськомовні фільми українського виробництва та кіно з російськими акторами та актрисами.
Спікером виступив продюсер та ексголова Держкіно у 2014-2019 роках Пилип Іллєнко.
На думку продюсера, перш за все необхідно визначити, що взагалі можна вважати українським фільмом.
«Якщо говорити про визначення, яке дає закон, то українська мова є головним критерієм. Водночас також українськими вважаються всі фільми, які створили українськими студіями до 1991 року. Але тоді, до прикладу, радянський фільм «Три мушкетери» є юридично українським. Чи є цей фільм українським за усіма іншими критеріями? Очевидно, що ні», — каже Іллєнко.
Тому неможливо визначити чіткого критерію, який би завжди діяв для визначення «українськості» фільму, додає продюсер.
«Щоб далеко не ходити, можу згадати фільм, який демонструвався на цьому фестивалі два роки тому — «Легенда про княгиню Ольгу». Його зняли російською мовою, а українську версію зробили тільки 2015 року. Але у ньому уже були всі інші критерії, які можуть відносити фільм до категорії українського національного фільму: контекст, зміст і місце виробництва», — додає Іллєнко.
Фото автора
Західна Україна
Інформує: Shpalta.media