ПАРША ТА МЕТОДИ ЗАХИСТУ ВІД НЕЇ

ПАРША ТА МЕТОДИ ЗАХИСТУ ВІД НЕЇ

Парша є інфекційною хворобою, яка становить велику небезпеку для багатьох культур. Збудники даного захворювання – патогенні мікроскопічні грибки, бактерії та актиноміцети. У рослини ураженої паршею спостерігається деформація поверхні листових пластин, бульб, стебел і плодів, що дуже негативно позначається на врожайності.

Особливості захворювання

Культури уражуються різними збудниками парші. Наприклад, парша на яблуневому дереві ніколи не пошириться на картоплю чи грушу. Однак у всіх видів такої хвороби є загальні симптоми. При огляді хворої рослини можна виявити такі симптоми захворювання: починає лущитися шкірка, утворюються пустули, цятки, бородавки та виразки на плодах, бульбах, пагонах, листових пластинах, стеблах і квітках. Якщо рослина уражена паршою дуже сильно, тоді спостерігається засихання та опадання листя, порушення водного балансу культури, а це дуже погано відбивається на плодоношенні як поточного, так і майбутнього сезону. Також відбувається обсипання хворих квіток та бутонів, а плоди через цю хворобу стають потворними. Крім цього під час зберігання такі плоди починають гнити, так як збудникам гнили дуже легко проникнути в них через тріщини, що утворилися на поверхні шкірки через паршу.

Культури уражуються такою інфекційною хворобою лише за певних умов. Наприклад, підвищена вологість ґрунту. Це захворювання не може розвиватися без вологи. Активізується грибок при сході снігового покриву навесні, при цьому температура повітря повинна бути близько 12 градусів. Протягом літа парша починає розвиватися в тому випадку, якщо часто йдуть дощі або спостерігаються часті тумани та роси. А ще розвитку хвороби сприяє надмірно загущена посадка. На тих садових ділянках, на яких росте безліч дерев одного виду, відзначається стрімке поширення захворювання особливо, якщо поверхня ґрунту між рядами заросла бур’янами, якими, як по містку, передаються спори від однієї рослини до іншої.

Також швидке поширення парші садом спостерігається і за генетичної одноманітності, наприклад, коли неподалік одне від одного ростуть дерева одного й того ж виду. Якщо поряд з ураженою паршою яблунею буде посаджена слива чи груша, всі вони навряд чи «заразятся» від яблуні. А якщо біля хворої яблуні буде рости ще 2-3 яблуні, тоді всі ці рослини через деякий час будуть уражені паршею. Також деякі рослини частіше уражуються паршею через сприйнятливість сорту. Так, фахівці з’ясували, що одні сорти рідше хворіють на паршу, а інші частіше (через свою високу сприйнятливість).

Боротьба з паршею

Як лікувати паршу

Хімічні засоби справляються з паршею найбільш швидко та ефективно. А в деяких випадках хімічні фунгіциди є єдиною надією на порятунок хворої рослини.

Щоб позбутися парші, потрібно кілька обробок, причому дуже важливо вибрати для обприскування рослин правильні терміни. А щоб це зробити, необхідно знати, на який час припадає початок та кінець поширення аскоспор грибка.

Перший раз рослини обприскують від даного захворювання у фазі сплячої бруньки ,зеленого конуса, повторно у фазі рожевого конуса і остання найбільш важлива обробка проводиться після опадання пелюсток. Влітку культури від цього захворювання обробляють з перервою в 15-20 днів. Якщо сезон видався дощовим, через що регулярно підвищується рівень вологості, то рослини доведеться обприскувати від парші не менше 5 – 6 разів.

Профілактика

Багато садівників на своєму досвіді переконалися в тому, що набагато легше запобігти розвитку парші, регулярно проводячи профілактичні заходи, ніж потім уже боротися із захворюванням.

Існують певні агротехнічні прийоми, які є дуже ефективними у боротьбі з паршею. Наприклад:

• Потрібно вчасно очищати поверхню ґрунту під деревами та чагарниками від опалого листя, а також проводити перекопування ґрунту у пристовбурових колах.
• Щоб своєчасно помітити початок розвитку захворювання, протягом періоду вегетації слід проводити часті та регулярні огляди дерев. Плоди та листя, які виглядають підозріло, відразу обривають і знищують.
• Не забувайте щороку проріджувати крону чагарників та дерев, тому що при їх загущенні розвиток парші відбувається дуже швидко.
• Рослини рекомендується підгодовувати листям, використовуючи при цьому добрива на основі фосфору, карбонату калію і кремнію.
• Коли восени закінчиться листопад, чагарники, дерева, і навіть поверхню грунту під ними обприскують розчином сечовини (7%), аміачної селітри (10%) чи нітроамофоски (10%). Також для знищення опалого листя та боротьби із грунтовими збудниками хвороб застосовують препарати MicoCell (25 г/10 л води) або Споромакс Т(20-30 г/10 л води). При обприскуванні рослин даними препаратами температура повітря має бути не нижче 4 градусів. Завдяки такій обробці не тільки буде знищено більшість патогенних мікробів і шкідників, але також кущі та дерева отримають додаткове харчування.
• Для присадибних ділянок, з метою зниження негативної дії хімічних фунгіцидів, для профілактики розвитку парші та інших хвороб є застосування препаратів біологічного походження Споромакс В, Споромакс Т. Ефективним є поєднання препарату Споромакс В(10-20 г/10 л води) + Microstim ПС (75-100 мл/10 л води). Проводить такі обприскування від початку розпускання бруньок та протягом всієї вегетації.

Парша яблуні

Яблуні найчастіше уражуються паршею. Спочатку розвивається парша листя: на лицьовій поверхні уражених листових пластин утворюються цятки оливкового забарвлення, які покриває бархатистий наліт, що містить спори грибка. З розвитком хвороби починається опадання листя. Пізніше спостерігається ураження плодів: на їх поверхні утворюються цятки бурого кольору з облямуванням світлішого відтінку, на яких з’являється бархатистий наліт. Цей наліт з часом зникає, а під ним можна виявити коркову тканину. Далі спостерігається збільшення і розтріскування таких пробкових цяток, і часто вони з’єднуються один з одним. Форма уражених плодів стає неправильною та потворною, а самі вони дуже погано зберігаються.

Щоб вилікувати хвору яблуню, слід поєднувати агротехнічні заходи з обприскуванням дерев спеціальними хімічними фунгіцидами. Виявлені на рослині хворі стебла обов’язково вирізають, а також стежать за тим, щоб ствольне коло було завжди чистим, для цього своєчасно прибирайте і знищуйте плоди, що опали, листя, видаляйте бур’яни. Восени проводять обов’язкове перекопування приствольного кола. Проріджуючу та санітарну обрізку дерев проводять на початку весни.

 Обприскування яблуні з лікувальною метою проводять у фазі  сплячої бруньки  «блакитне» обприскування розчином бордоської суміші (3–5%).  Потім яблуневі дерева обприскують від парші регулярно з перервою в 15-20 днів.

Парша на груші

Ознаки ураження груші паршою майже ті самі, що й симптоми ураження яблуневого дерева . Однак у груші на листі плями утворюються на нижній поверхні, а ще крім плодів і листових пластин у неї такою хворобою уражуються і молоді пагони. Зимує збудник парші на гілках дерева, а також на облетілому листі під рослиною.

Через 15-20 днів після розкриття бруньок з’являються перші симптоми парші. У тому випадку, якщо дерево було уражене хворобою рано (навесні або в перші літні тижні), тоді плями, що з’явилися на листі і плодах, будуть великі. А якщо ж дерево заразилося паршею пізніше, тоді цятки будуть дрібнішими. Пізніша поява парші спостерігається в тому випадку, коли перед збиранням врожаю стоїть сира погода. В даному випадку плями, що з’явилися, дуже дрібні, і їх майже не видно, проте під час зберігання вони обов’язково виявляться. Ці плоди називають «складська груша». На хворих стеблах на корі з’являється безліч дуже маленьких бульбашок, при цьому їхня поверхня стає шорсткою і починає лущитися.

 Щоб вилікувати уражені паршею дерева, треба обов’язково своєчасно очищати поверхню ґрунту під ними від листя, що опало, і плодів. Навесні проводять обов’язкове обрізання, щоб прорідити крону і видалити всі хворі та засохлі гілки, які знищують вогнем.

.

Персик та абрикос

Кісточкові культури паршею уражаються рідше, ніж насіннєві, але все одно це захворювання небезпечне і для них. При підвищеній вологості на тлі помірної температури повітря збільшується ймовірність ураження абрикосу та персика паршою. При підвищенні температури повітря до 30 градусів хвороба починає розвиватися набагато повільніше.

Перші симптоми парші на плодах абрикоса і персика – це цятки з нечітким контуром зеленувато-бурого забарвлення. Згодом спостерігається потемніння і розростання плям, з їхньої поверхні утворюється оксамитовий наліт чорного чи оливкового відтінку, причому їх межі стають чіткішими. Якщо рослина дуже сильно уражена, тоді плями з’єднуються одна з одною і формують скоринку. Спостерігається уповільнення зростання плодів, на їх поверхні утворюються виразки та тріщини, через які в них можуть проникнути збудники плодової гнилі. Найчастіше уражені плоди облітають. У хворих стебел спостерігається відставання у розвитку, але в нижньої поверхні ураженої листя утворюється безліч розпливчастих цяток зеленого чи коричневого кольору. Найбільшою сприйнятливістю до парші відрізняються такі сорти абрикосів, як: Червонощокий, Шалах та вся «ананасова» група.

 Ураження паршею сливи відбувається за таких самих умовах, що у випадку з іншими кісточковими культурами, також виявляються й самі симптоми захворювання. У зв’язку з цим і лікувати сливу потрібно так само, як і абрикос:

• вперше рослину обробляють навесні по сплячих бруньках («блакитне обприскування);
• у першій декаді червня проводиться обробка розчином Хоруса чи Скора, через 15 днів потрібно повторне обприскування;
• коли з рослини восени опаде все листя, його обробляють бордоською сумішшю (1%) або Споромакс Т(20-30 г/10 л води).

Вишня

Як й інші кісточкові культури, вишня порівняно рідко хворіє на паршу. Але якщо все ж таки відбувається ураження рослини даним захворюванням, то найбільш сильно йому нашкодить не сама парша, а збудники різноманітних гнилей, які легко проникають у тріщинки, що утворилися через хворобу в плодах. У зв’язку з цим, щоб не втратити урожай і вберегти вишню від хвороби, не слід нехтувати профілактичними обробками, які починають проводити з ранньої весни тими самими засобами і за тим же принципом, що й у випадку з абрикосом.

Парша на картоплі

Картопля теж може бути уражена паршею, як і плодові дерева. У цьому випадку найчастіше страждає поверхня бульб, через що вони стають потворними, а насіннєві якості та смак такої картоплі сильно псуються. Тому уражені коренеплоди неспроможні довго зберігатися. Якщо ж картопля уражена дуже сильно, то використовувати її для їжі не можна.

Ті ділянки, на яких росли кущі уражені паршею, не рекомендується використовувати для вирощування картоплі протягом 4 або 5 років (не менше). Дана культура може бути уражена наступними видами парші: звичайна, горбкувата (ооспороз), чорна (ризоктоніоз), срібляста і порошиста.

Докладніше про кожен із видів:

• Звичайна парша.На поверхні бульб утворюються не дуже глибокі маленькі виразки, що мають неправильну форму. Згодом відбувається збільшення цяток, вони з’єднуються один з одним, а на їх поверхні з’являється пробкове утворення. Якщо викопати хвору картоплю, то на її поверхні можна буде побачити павутинний наліт, проте варто лише бульбам підсохнути, як він пропадає.
• Порошиста парша.Вона виникає у тому випадку, якщо збудники захворювання потраплять у коріння, бульби і столони через механічні ушкодження чи глазки. На поверхні коренів спостерігається утворення галлів, що є неправильною форми нарости білого кольору, які в міру розвитку хвороби стають темнішими. А на бульбі з’являється безліч бородавчастих пустул, які з часом стають виразками з коричневою масою, що пиле. Під час зберігання часто відбувається ураження хворої картоплі сухою гниллю або фітофторозом.
• Срібляста парша.Зрозуміти, що картопля хвора, можна в процесі збирання бульб або під час зберігання. На хворих бульбах утворюються погано помітні матові цятки різноманітного розміру та форми коричневого відтінку. Активно захворювання починає розвиватися ближче до весни. У цей час уражена тканина на бульбі набуває металевого блиску, і вона виглядає трохи вдавленою всередину. Якщо картопля хвора дуже сильно, то вона втрачає велику кількість вологи, через що шкірка стає зморщеною.
• Горбкова парша (ооспороз).Ураження бульб відбувається у землі, під час їхнього активного зростання, але зрозуміти, що вони хворі, можна лише в сховищі. На картоплинах з’являються пустули круглої форми, які забарвлені у той самий відтінок, що й шкірка. Ці пустули бувають опуклими, вдавленими або плоскими. Згодом вони збільшуються та формують ділянки, які зовні схожі з ураженням фітофторозом, проте в цьому випадку гнилизна під шкіркою відсутня.
• Чорна парша (ризоктоніоз).Цей вид парші, що уражує картоплю, є найнебезпечнішим. Через нього городник може втратити до 20 відсотків врожаю. Через цю хворобу гинуть бульби, спостерігається скручування верхівкових листових пластин, на прикореневих частинах куща з’являється пліснява. А ще через неї можуть загнити та загинути стебла куща.

Державний фітосанітарний

інспектор ГУ Держпродспоживслужби

в Чернівецькій області                                             І.Мудра

Новини Сокирянщини – Північно-Бессарабський край в Україні