Парадні колони в Москві: радянська артилерія в новій обгортці
13.05.2025 09:40
Укрінформ
Парад «побєдобєсія» минув, але правдивої інтриги в форматі збройових новинок не сталося
З усіх зразків ОВТ, які кремлівський режим представляв увазі публіки на травневому параді в Москві, «новинкою» із певним застереженням можна назвати артилерійську установку 2С44 «Гіацинт-К». Інформація про розроблення ворогом нової колісної САУ як концептуального продовження застосування артилерією росармії колісної САУ «Мальва» почала поширюватися в інфопросторі наприкінці 2024 року. А з лютого 2025-го нову САУ кілька разів «засвітили» пропагандистські канали окупантів. Мовляв, нова російська гармата пішла у серію.
ЩО ТАКЕ «ГІАЦИНТ-К»?
Парад «побєдобєсія» минув, але правдивої інтриги в форматі збройових новинок не сталося. Адже фактично йдеться про глибоку модернізацію радянської буксированої гармати, адаптованої до колісного шасі Брянського автозаводу зразка 2010-х років.
2С44 «Гіацинт-К» розроблена як колісна самохідна гармата калібру 152 мм на базі шасі БАЗ-6910-027 «Вощина» з колісною формулою 8×8. «Вощина» має кабіну безкапотного компонування та велику вантажну платформу для розміщення надбудов або корисного навантаження. Власна довжина автомобіля перевищує 12,4 м. Споряджена маса – 18 т, корисне навантаження – 20 т. Шасі оснащується дизельним двигуном ЯМЗ-849 потужністю 500 к.с. Трансмісія з розподілом крутного моменту на всі колеса. На шосе машина розвиває швидкість до 80 км/год. Запас ходу – 1000 км (дані з відкритих джерел).
Нова російська колісна самохідна артустановка отримала ствол від буксируваної гармати 2А36 «Гіацинт-Б». Зазначимо, що гармата 2А36 (у буксированому варіанті) має найбільшу дальність стрільби (40 км – активно-реактивним снарядом) з усіх артилерійських систем аналогічного калібру (152 мм), коли-небудь узятих на озброєння в СРСР і Росії із середини XX ст., поступаючись у цьому лише 203-мм САУ 2С7 або «Піону» (47,5 км – активно-реактивним снарядом).
«Гіацинт-К» є подальшим розвитком у РФ концепції колісних САУ. Очевидно, що було взято до уваги практику бойового застосування САУ 2С43 «Мальва». У «Гіацинті-К» замість «мальвівської» гармати 2А64 використовується ствол від 2А36 з об’ємнішою зарядною камерою (27 літрів проти 16). Це рішення дає змогу збільшити дальність ведення вогню, але водночас загострює проблеми сумісності боєприпасів. Наприклад, маскимальна дальність пострілу керованим артилерійським снарядом УАС «Краснополь-Д» із лазерною напівактивною головкою наведення та осколково-фугасною б/ч російського виробництва – 43 км. А, скажімо, шведська САУ «Арчер» може закинути керований артилерійський снаряд «Ескалібур» на 60 км.
Окрім того, заявлено про встановлення на «Гіацинт-К» автоматизованої системи керування вогнем. Проте, за оцінюваннями експертів, мова радше про базову автоматизацію, характерну для модернізованої радянської артилерії, а не про рівень сучасних систем західного зразка.
Виробництво стволів для гармат типу 2А36 у Росії фактично припинилося ще в 1990-х роках. Відповідно для виготовлення «Гіацинт-К», імовірно, використовуються складські запаси старих стволів. Тож масштабування виробництва таких артсистем напряму корелюється з наявністю запасів радянських стволів.
Також гармата 2А36 не сумісна з боєприпасами до 2А65 «Мста-Б», що створює додаткові логістичні труднощі.
Слід додати, що через використану важковозну колісну базу силует «Гіацинту-К» навіть візуально досить габаритний. Тому малопомітною ціллю її не назвеш.
Російська САУ «Гіацинт-К» – це спроба росіян компенсувати значні втрати самохідної артилерії через виготовлення відносно недорогих зразків на основі тих компонентів, які в наявності. Попри заявлену виробниками збільшену дальність стрільби, система має суттєві обмеження в серійному виробництві, сумісності боєприпасів.
Її реальна ефективність у бойових умовах, особливо з огляду на сучасні засоби контрбатарейної боротьби та масове застосування дронів, розширення kill-зони (до десятків км по обидва боки від лінії бойового зіткнення) залишається під великим питанням.
Досьє:
► тип: самохідна артилерійська установка;
► калібр: 152 мм;
► дальність вогню: до 45 км;
► шасі: БАЗ-6910 (8×8);
► екіпаж: 5 осіб;
► розробник: ЦНІІ «Буревісник» / концерн «Ростех».
Богдан Булава
Новини з передової