Масовані атаки по Росії: коли буде продовження
09.05.2025 12:45
Укрінформ
Щоб запустити кілька сотень дронів одночасно, Сили оборони, ймовірно, накопичували й самі БПЛА, і фахівців, які вміють їх програмувати
У ніч на 7 травня українські дрони здійснили масштабну атаку на російські об’єкти ВПК. За різними даними, що публікували російські офіційні і телеграмні джерела, в ній брали участь кілька сотень БПЛА і росіяни визнають, що мова про наймасовішу атаку ЗСУ за всю історію війни. В результаті завод оптоволоконних систем у Саранську, наприклад, опинився на межі зупинки. Авіакомпанії в Росії скасовували та об'єднували рейси на тлі збоїв через атаку дронів, 4 аеропорти взагалі припинили роботу. Ворог теж не сидів склавши руки й комбіновано атакував, за своїм звичаєм, житлову забудову наших міст. «Шахедна» атака тривала у деяких областях практично 12 годин поспіль. Та вже вчора та сьогодні вночі ми спостерігали несподіване відносне затишшя і губилися в думках – невже то була одноразова акція з нашого боку?
Те, що українська «зустрічна» атака стала досить успішною, тішить. А ще більше порадували б прогнози, що такі великі зграї БПЛА та ракет навідуватимуться у ворожий тил тепер періодично.
ЧИМ БІЛЬШЕ ДРОНІВ, ТИМ ДАЛІ РОСІЙСЬКІ ЛІТАКИ
Міноборони РФ заявляло, що російська ППО за добу нібито знищила 524 українські безпілотники. Російський Z-канал у Telegram Воевода Вещает нарахував 447 далекобійних дронів і ракет. У будь-якому випадку – це багато. «Досить значна кількість, враховуючи, що ще наприкінці минулого року Україна використовувала до 1000 таких засобів протягом місяця, а отже всього 30-40 в середньому на добу, – говорить авіаційний експерт Богдан Долінце. – Тобто за останні пів року обсяги виробництва могли значно зрости».
Дрон-ракета «Пекло», презентована у грудні 2024 року. Фото Укрінформ
У результаті у Саранську (700 км від кордону) був уражений завод оптоволоконних систем, а в Тулі – Конструкторське бюро приладобудування. Постраждало підприємство «Сплав» – головний розробник реактивних систем залпового вогню в РФ. Стали ціллю аеродром «Шайковка» (базуються винищувачі Ту-22м3 і зберігаються ракети) в Калузькій області та авіабаза «Кубинка» в Московській області (базуються винищувачі Су-27 і МіГ-29). Далося взнаки, що частину систем ППО перемістили, щоб утворити пояс з 4 кіл засобів ППО навколо Москви, каже Долінце. «Стягли комплекси ППО заради параду з інших міст і об’єктів, мовляв, та й біс з ними, Путін важливіший», – каже Павло Лакійчук, керівник безпекових програм Центру глобалістики «Стратегія ХХІ». За деякими даними – навіть з Татарстану.
Цікаво, що звітували аж про 524 збитих БПЛА, звертає увагу авіаційний експерт Костянтин Криволап. «Звісно, губернатори у своїх доповідях зазвичай брешуть – наші фахівці кажуть, що часом цифри завищують майже вдвічі», – каже він. Але хай навіть їх було 400+, враховуючи, що середній відсоток збиття – 80-90 (90% – це коли не знаємо, де безпечно пролетіти і пробуємо), і ще 10-20% досягли цілей – все одно виходить близько пів тисячі дронів. «Висновки такі, що ще рік тому у нас таких спроможностей ще не було і жодних сумнівів – проводити парад чи скасовувати через нас – у росіян не було теж, – говорить Криволап. – А тепер у них істерика почалася ще до того, як Зеленський заявив, що ми не гарантуємо безпеку іноземним гостям».
Бо українських крилатих ракет там дійсно побоюються, впевнений експерт. Знають, що у нас вони є, хоч і небагато, і розуміють, що власними силами ППО буде складно з ними впоратися. «Бо навіть аеропорт Пермі був під час нашої атаки закритий, а це 2200 км по прямій від кордону, – пояснює пан Костянтин. – Бояться, що аж туди прилетить». Хоча зрозуміло, що дрон на таку відстань не летітиме. 1800 км ще можна було б уявити (з натяжкою), але ж не 2500. «Не розумію самої ідеї такого дрона, це був би якийсь бензовоз без бойової частини. Поки що такого немає, наскільки знаю», – міркує експерт. Тож перестраховуються саме на випадок ракет і загрозу сприймають цілком серйозно.
Але водночас, на думку Криволапа, стягнули засоби ППО навіть з аеродромів заради захисту Москви. Інакше не постраждав би аеродром «Кубинка», на якому базувалися пілотажні групи «Русские Витязи» та «Стрижи», що мають брати участь у параді. «Це аеродром не стільки військовий, скільки «мажорний». Усі відомі «героїчні подвиги» ХХ століття якимось чином були пов’язані з цим аеродромом», – говорить Криволап. Та й на «Шайковці» чимало бортів і боєприпасів зазвичай.
Цікаво, що Ту-95 та Ту-10 з цього аеродрому перелетіли аж на базу «Бєлая» біля Іркутська.
З-під Саратова та Кольського півострова – аж до кордону з Монголією
Від неї до «Енгельса» – близько 4500 км! Але всі літаки з баз «Оленья», «Енгельс» і «Дягілєво», тобто з європейської частини РФ, перебрались аж туди (кілька літаків лишилося в «Дягілєво»). Схоже, що й їх позбавили засобів ППО, вважає Костянтин Криволап. «Після перших ударів по Енгельсу, де базувалась стратегічна авіація, вони перекинули літаки на «Оленью», а тепер аж на «Бєлую». З військового погляду це все б’є по ресурсах, на порядок зменшує спроможності цих літаків завдавати удару, – пояснює Павло Лакійчук. – Ми вже досить довгу «руку» маємо і можемо тримати їх в тонусі й далі завдавати відчутних ударів».
Лакійчук нагадує, що вперше про необхідність мати цю довгу руку йшлося у програмній статті Валерія Залужного та Михайла Забродського (командувач Десантно-штурмових військ у 2015–2019 роках), написаній навесні 2022 року. Одна з її ключових тез – поняття центру тяжіння війни, який, на думку воєначальників, треба було зміщувати в бік РФ, а краще – на її територію. Мовляв, поки РФ може дістати аж до Ужгорода, а ми її не маємо чим обстрілювати (крім купки «Точка-У»), Росія нас перемагатиме. «Відтоді жодної більш стратегічно важливої роботи щодо цієї війни я не зустрічав, – каже Лакійчук. – Наші партнери тоді не відреагували і не надали нам далекобійних засобів для ударів вглиб Росії, довелося йти власним шляхом і це було довше». Але вже сьогодні маємо засоби ураження, що кошмарять ворога за на сотні кілометрів від кордонів і чимдалі, тим потужніше.
Запуск ракети «Точка-У» в ході випробувань Фото КБ «Південне»
ВИРОБИТИ – НЕ БІДА, ВАЖЧЕ ЗАПУСТИТИ
Схоже, для такої атаки Силам оборони довелося накопичити ресурси, вважає Богдан Долінце. «Може, це стане періодично повторюватися кожні 1-2 тижні», – говорить він. Для цього треба далі аналізувати спроможності ворога протидіяти нашим засобам ураження, а це в першу чергу – на плечах тих, хто планує операції й залежатиме від отриманих розвідданих.
Питання навіть не в кількості того, що виробляє Україна, а в кількості людей, здатних програмувати й запускати таку кількість дронів та ракет, каже Костянтин Криволап. Виробників БПЛА та комплектуючих до них в Україні вже близько тисячі, вони часто працюють на 40-50% потужностей і без проблем наростять виробництво. «Збирати по 10 таких машинок на день для кожної компанії цілком реально, – запевняє він. – Мене здивувала тільки наша спроможність запустити стільки дронів одночасно».
Росіяни запускають свої типові «Шахеди» просто звичними маршрутами, та й то мають проблеми з підготовкою і вже збільшили кількість команд, які цим займаються, каже експерт. А для наших фахівців це ще складніше, бо кількість різновидів дронів значно більша, і кожен програмується на свій лад. «Є дрони, які займаються подавленням РЕБ, є дрони-фальш-цілі для ППО, є ті, що ставлять завади, несуть бойову частину для ураження… Оце різноманіття засобів досить велике і кожен треба запрограмувати на конкретні задачі й цілі, – пояснює Криволап. – Це вже зараз складніше, ніж виробити. Дронів нам на такі атаки вистачить, впевнено кажу».
Далі головне – не зупинятися. Накривати й накривати об’єкти військового управління і логістики, склади, арсенали окружних управлінь матеріально-технічного забезпечення, каже Павло Лакійчук. «Це – забезпечення всього війська, і якщо влучили в арсенал, то там все розписано за бригадами, дивізіями на пів року наперед і знадобиться місяць-три, щоб знайти резерви», – пояснює він. Кожне ураження пунктів управління, починаючи зі штабу Чорноморського флоту і закінчуючи штабами дивізій, бригад на полі бою значною мірою дезорганізує управління на великій ділянці фронту мінімум на тиждень.
«Кожен такий удар дає короткостроковий ефект, а для довгострокової перспективи потрібна постійна хвиля, – каже військовий експерт. – На зразок регулярної хвилі ударів по НПЗ, що мала синергетичний ефект». Прилетіло на завод – загасили, поремонтували, тільки запустили – має знову прилетіти. «І так в європейській частині РФ ми 70% основних заводів з різним ступенем, але пошкодили, – говорить Лакійчук. – Дуже сподіваюся, надалі наші Сили оборони оберуть цікавіші цілі, ніж Москва з її парадом – можливість у нас така є». Хай не 9-го, а 10-11 травня, на думку Костянтина Криволапа, було б добре вдарити по місцях накопичення техніки і живої сили, бо їх неодмінно десь збирали гуртом для параду.
Парад рашистів-2025. Фото з відкритих джерел
Тим більше, що росіяни самі створили чудове вікно можливостей, розворушивши власну систему ППО, каже Лакійчук. Хоча можна і самим його час від часу облаштовувати. «В інших випадках нам доводиться самим працювати над створенням дірок у ППО. От бахнули в Криму РЛС чи зенітно-ракетний комплекс, а кожним ударом пробивається коридор, – говорить він. – Це значить, далі буде ураження аеродромів, що теж послаблює можливості повітряної оборони, а після того – щось ще цікавіше». І є безліч доказів, що наші військові вже навчилися різним комбінованим структурованим операціям, що проводяться часом дуже ефективно і, зокрема, з застосуванням власних ракет. Не перемикаймося, далі буде.
Тетяна Негода, Київ
Перше фото ілюстративне Pinterest | Рій безпілотників (рендер)
Новини з передової