Секрет вдалого наступу: пробити кіл-зону, уражати швидко і дешево
Думки експертів
06.05.2025 11:24
Укрінформ
Щоб вийти з глухого кута війни, слід відкинути частину традиційного озброєння, а решту разом з новітніми технологіями використати для комбінованого удару
Тижня не минуло відтоді, як колишній головнокомандувач ЗСУ Валерій Залужний говорив про революційні зміни на полі бою на форумі оборонних технологій у Британському королівському інституті, і ось Сили оборони вкотре здивували світ. 2 травня воїни спецпідрозділу ГУР знищили два російські літаки Су-30 з морських безпілотних платформ Magura-7. «Морські дрони ГУР знищили два ворожі винищувачі. Це історичний момент», – так прокоментував подію Кирило Буданов. «Цього не просто ніхто ніколи не робив. Цього навіть ніхто не описував, не планував, не розробляв у доктринах. Це поле бою третього тисячоліття. Воно докорінно змінює взагалі уявлення про бойові дії і співставно з попередніми революціями в військовій справі», – написав на своїй сторінці у Фейсбук Антон Колумбет, перший заступник міністра у справах ветеранів у 2019-2020 роках і військовослужбовець.
Саме широке застосування дронів вже зробило традиційні методи ведення війни неефективними, говорив на форумі посол України у Великій Британії Залужний. Нові нетрадиційні вже творять дива, та їх ще не досить, щоб докорінно змінити розклад сил на фронті. Далі – про зміни, що вже відбуваються і напрямки, в яких можуть рухатися військові розробки.
ЧОМУ ВЖЕ ВЛІТКУ ЛІНІЯ ФРОНТУ «ЗАМОРОЗИТЬСЯ»
Дрони кардинально змінили поле бою, вражаючи цілі на всіх рівнях, бронетехніка і кораблі стали беззахисними перед ними. Засоби РЕБ значно знизили ефективність супутникової розвідки та високоточної зброї, і використання дорогих ракет та високоточної зброї стало економічно недоцільним. Повітряний простір над полем бою став недоступним для пілотованої авіації, а класичні наступальні операції втратили будь-який сенс і стали самовбивчими. Назріла необхідність застосовувати автономні бойові системи без участі людини, бо війна, заснована на обміні людськими життями, зайшла у глухий кут. Саме ці тези Валерія Залужного широко поширили західні та українські видання. На жаль, рецепту, як з кута виходити, поки ніхто не має. А від того, хто раніше його винайде, ймовірно, залежатиме майбутнє нашої країни.
Попри грандіозну перевагу РФ у ресурсах і таку ж вмотивованість Путіна воювати, до перемоги йому, на щастя, неблизько. За нинішніх темпів наступу і втрат росіяни захоплять решту України у 2256 році ціною 101 мільйона жертв, порахував аналітик Девід Акс для матеріалу Forbes. З кінця 2023 року чітко прослідковується формат війни на виснаження, і, перебуваючи в активній обороні, ми потребуємо у 3-5 разів менше ресурсів, ніж ворог, говорить Вадим Кушніков, оглядач порталу Мілітарний. Та досягти кардинальних успіхів або завдати поразку противнику за рахунок технологічної переваги наразі неможливо. «Бачимо майже паритет у сфері технологій. Якщо у них або в нас з’являються якісь вдалі технологічні рішення і вони добре себе показують, то дуже швидко адаптуються іншою стороною», – пояснює він. Ідей, які б могли переломити стан справ на полі бою, на його думку, наразі не проглядається.
Деякі зміни сталися просто вимушено. Коли у 2024 році були перебої з поставками зброї, Сили оборони були змушені компенсувати дефіцит ствольної, реактивної артилерії доступними і не менш ефективними засобами. «І так зрозуміли, що FPV-дрони можуть закривати ділянку від нуля до 20 км», – каже Кушніков.
Випробування БПЛА, 2025 рік. Фото Укрінформ
А тепер активне використання дронів-камікадзе змушує як нас, так і росіян тримати механізовані підрозділи подалі від ЛБЗ. «На деяких ділянках можна пролетіти 10-15 км вглиб і не зустріти ворожої техніки, – пояснює оглядач Мілітарного. – Це мертва зона». Вже цього літа активне використання дронів здатне фактично «заморозити» лінію фронту, написав на ствоєму телеграм-каналі командир 414-ї окремої бригади безпілотних систем ЗСУ Роберт Бровді (позивний Мадяр). «Безпілотні технології настільки домінують на фронті, що передбачена й анонсована мною «мертва зона» дуже швидко розшириться до 15-20 кілометрів із кожного боку. Це фактично заблокує будь-яке переміщення особового складу і техніки», ‒ впевнений Мадяр.
Виходити з цього становища сьогодні, молячись, умовно, на ракети Taurus, це злочин, впевнений військовий експерт Сергій Грабський. «Воно не спрацює. Зброя, якою ми користуємося сьогодні, у більшості своїй створювалася під філософію «холодної війни», коли були задіяні масові армії», – пояснює він. Сенс використання таких ракет, як StormShadow, ATACMS, HIMARS був, коли на ділянці фронту у 20 км оборонялася 15-тисячна дивізія. Зараз на тій ділянці обороняється бригада в неповному складі – 2-3 тисяч бійців і ефективність використання цієї наддорогої зброї взагалі зникає. Гатити нею можна, але то ніби з гармати по горобцях: за нинішньої щільності бойових порядків не впливає на ситуацію. «А впливає на неї саме насиченість БПЛА. На 1 броньовану бойову машину треба витратити 5-6 дронів, щоб уразити», – говорить Грабський. Дрони не те що за машинами – за кожним бійцем вже можуть ганятися. Потрібно промацати нові дієві підходи.
ЩО ЦЕ МОЖЕ БУТИ: МОТОЦИКЛИ, ШІ ЧИ НЕВРАЗЛИВІ ДРОНИ
Ймовірно, продовжиться розвиток у сфері БПЛА. «Вже зараз є тестові зразки, які випробовуються на політ до 30 км. Вже існують технології військового зв’язку, які не зважають на окопні РЕБ, засоби малої потужності», – розповідає Вадим Кушніков. Поки що вони досить дорогі (FPV класичний коштує 500-1500 доларів, а згаданий модуль зв’язку – 5000), і на додачу треба ще швидко адаптувати ці технології під потреби безпосередньо БПЛА. Якщо буде надто дорого, втрачатиметься суть – доступність і ефективність засобу.
Чимало обережних надій покладається на застосування ШІ. Сергій Грабський працює з ним щодня і має враження, що наразі ефективність стаціонарної моделі штучного інтелекту становить 70-80%. «Він не є універсальним інструментом для перемоги у цій війні. За комбінованим варіантом застосування ШІ стоїть людина і її потрібно вчити», – говорить він. У грудні 2024 року підрозділ НГУ «Хартія» провів першу на 100% роботизовану операцію. Тоді здавалося, нове слово в наступальних діях вже сказане.
В операції "Хартії" брали участь наземні дрони. Випробування БПЛА, 2025 рік. Фото Укрінформ
На жаль, результати поки що отримували не блискучі, каже військовий експерт. «На війні основу будь-якої армії складають люди, все решта — допоміжні інструменти, — каже він. – ШІ може бути використаний для виконання лінійних, насамперед – оборонних завдань, але війна – завдання саме не лінійна».
І взагалі дрони – це здебільшого засоби оборони, каже Грабський. Нашої високоефективної оборони не достатньо, щоб перемогти, треба думати про наступ, нагадує він. «Якщо не наступаєш, позитивної динаміки немає, а сидіти безкінечно в обороні, втрачаючи людські життя і території, неможливо, – говорить і Кушніков. – Тому наші конструктори активно працюють над рішеннями, що можуть забезпечити зменшення ризиків для особового складу і «довшу руку» для підрозділів на лінії боєзіткнення». У нас саме людський фактор стимулює технологічний процес, бо безлімітної живої сили нема.
Далі все залежатиме від того, хто швидше знайде революційні рішення щодо перелому ситуації, говорить Сергій Грабський. Він може бути технологічним або операційним і залежатиме від, зокрема, економічних можливостей держав. Росіяни не рахуються з втратами і охоче наростили б випуск озброєння у 5-6 разів, якби мали економічний потенціал та його немає каже експерт. Але війну закінчувати не хочуть. «Постає питання, хто швидше винайде масові дешеві і ефективні засоби збройної боротьби і опанує методику ведення ними війни, – вважає він. – Тут все неоднозначно, та недооцінювати ворогів не варто: вони воювати вміють і люблять». Наприклад – жартувати, що у росіян пішли в хід «буханки», «Запорожці», «Москвичі», мотоцикли тощо, бо, мовляв, у них не залишилося вже техніки.
Десантники тренують штурмові дії на мотоциклах. Скріншот з відео міністерства оборони Росії
Насправді це пошук способів пробивати наші позиції, каже експерт. Проскочити ту 10-15-кілометрову кіл-зону, про яку говорив Валерій Залужний.
«Раз на тиждень вони ще пробують великі механізовані штурми з залученням танків, ББМ тощо, але наші FPV-дрони, координація роботи артилерії і мінометів їх зупиняють, – розповідає Вадим Кушніков. – Тому практикують штурми малими групами по 2-3, до 10 бійців у пішому порядку і працюють над зміною тактики». Зокрема – залучають мотоцикли, щоб заскочити на позиції наших оборонців і штурмувати. Це досить успішна тактика і росіяни її масштабують. «Бо це швидка маневрена і досить дрібна ціль, яку складніше вразити дроном і нема сенсу витрачати на неї протитанковий засіб, – каже Кушніков. – Вони намагаються акумулювати цю перевагу». «Уявімо, що Росія спромоглася зосереджувати на одній ділянці фронту не 5-10 мотоциклів, а 100-200, 500. Нема гарантії, що кількість наших операторів на ділянці фронту, сил та засобів зможе втримати таку масову мотокавалерійську атаку», – міркує полковник запасу Грабський. Попереду літо, тож дуже ймовірно, що буде шанс це перевірити.
ЗАВДАННЯ – ПРОБИТИ КІЛ-ЗОНУ
Зараз йдеться про кіл-зону, паралельну лінії фронту. «А якщо ми розглянемо концепцію кіл-зони вертикально цій лінії?» – говорить Сергій Грабський. Продумаємо, якими силами та засобами утворити ці вертикальні зони, за якими будуть захищені «зелені ділянки». А єдина лінія оборони противника роздробиться, буде позбавлена координації і взаємодії, бо ми подавимо ворожі системи радіоелектронної боротьби. Насиченість військами з віддаленням від лінії фронту рідшає. Чим далі, тим зосередження військ і їх розташування у бойовому порядку стає менше, а на певній відстані зникає зовсім, пояснює ідею пан Сергій. «Тому так важливо першими знайти дешеве ефективне озброєння, щоб впливати на лінію фронту», – говорить він.
Для цього зарано нехтувати, зокрема, артилерією – вона виконує ще 20% завдань.
В погану погоду дрони не літають, а артилеристам – байдуже. Фото Укрінформ
Надійно захищені «Богдани» зіграють свою роль, впевнений Грабський. Коли йтиметься про створення комплексного ударного об’єднання, вертикальної кіл-зони, в якій ми контролюватимемо ситуацію. Забезпечимо коридор прориву, далі – вихід на оперативну глибину, висадка десанту і знищення противника вогневими засобами гелікоптерів, літаків і самого десанту. Тож потрібна перевага у повітрі. Вона досягається пілотованою авіацією – ніяких дронів не вистачить для завдання концентрованого удару. «Стратегічний дрон несе кілька десятків кілограм вибухівки, а літак може заскочити на більшу глибину (за умов створення вертикальної кіл-зони) і завдати удару сумарною вагою боєприпасу 160 кг», – пояснює він. А на гелікоптери легше, ніж на літаки, поставити систему РЕБ, наприклад, тож і для них знайдеться ніша.
Успіх наступу залежатиме саме від того, наскільки в тактичній перспективі зможемо створювати такі вертикальні кіл-зони, ізольовані ділянки, щоб шматувати російську лінію оборони, переконаний експерт. А потім треба рухатися вперед. «Якщо відкрити мапу DeepState, побачимо, що в глибині нема такої кількості військ, систем ППО і протитанкових засобів. Ніхто не розгортає за 50-80 км від лінії фронту протитанкові батареї», – каже він. І тут стануть у пригоді вже знайомі ББМ, в ідеалі – «Бредлі», посилені засобами РЕБ і додатковими легкими екранами. «Перемога у цій війні досягнеться перевагою в повітрі, маневровістю, швидкістю і наявністю маси дешевих ефективних засобів ураження», – резюмує Грабський.
Пошук таких засобів триває. Від створення технічного завдання до масового впровадження зброї на полі бою зазвичай минає 5-7 років, тож прогрес, якого досягла українська ОПК, вже за межами можливого, зауважує військовий експерт. Так, наші фахівці з 3D-моделювання, наприклад, вже придумали, як друкувати на принтерах мотори для різнопланових завдань, які не можна виготовити іншими технологіями. І це фантастика.
КОЛАБОРАЦІЯ З ПАРТНЕРАМИ НЕ ЗАВАДИТЬ
Розвиток, якого змогла досягти українська ОПК, стосувалася створення тільки оборонної зброї, а для наступу потрібна інша. І тут ми власною науково-технічною, промисловою базою вже не впораємося, вважає Сергій Грабський. Щоб вона була на відповідному рівні, в науку роками треба було інвестувати. «Ми на початку шляху і все залежить від того, наскільки пояснимо ситуацію союзникам: вони тільки починають усвідомлювати, що і як слід робити», – каже він. Співпраця буде успішною, якщо, умовно кажучи, над кожним їхнім вченим сидітиме наш досвідчений практик і направлятиме його в потрібне русло, бо математична модель не завжди відповідає реаліям зони бойових дій.
Валерій Боровик, розробник БПЛА та командир спецпідрозділу ударних дронів «Білий орел», нещодавно під час відпустки побував на кількох оборонних заходах в Європі і мав зустрічі з представниками виробників зброї. Каже – не всі компанії розуміють, що представники мілітарного бізнесу, якщо вони зараз не присутні на війні в Україні, прямують до банкрутства. «Вони відірвані від реальності, бо їх інженери спокійно сплять, створюють продукти, що випробовують на мирних полігонах і помилково думають, що вони будуть цікаві на передовій», – говорить він. У той час як безліч видів озброєння, що було корисне роки і місяці тому, вже неактуальні. Навіть дуже круті рішення на кшталт високоточних снарядів Excalibur, які раніше ефективно вражали противника, а сьогодні під дією РЕБ видають великі похибки і їх закупівля втратила сенс. Не кажучи вже про дрони, які просто відправляються назад на переробку.
Концерн Rheinmetall досі демонстрував готовність до співпраці. Фото Rheinmetall
«Технології розвиваються дуже швидко, підходи треба змінювати щомісяця, а часом щотижня, – пояснює Валерій Боровик. – Не всі західні компанії готові до цих змін, та й дуже бюрократизовані процеси там як у військових структурах, так і всередині компаній». Прийняти рішення про зміни, запуск виробництва – ціла історія з тривалою сертифікацією, отриманням кодів НАТО. «Іноді у нас це навіть швидше, бо вже вийшли певні нормативні документи, постанови, що дозволяють швидко кодифікувати і допустити до експлуатації, скажімо, засоби РЕБ і дрони», – каже Боровик.
Ще за часів Залужного з’явилася ініціатива співпраці: кілька європейських виробників погодилися на створення спільного дослідно-бойового підрозділу. До нього увійшли б наші інженери, які на передовій тестували б їх техніку, поверталися з результатами в лабораторії і мали можливість виїзду за кордон на виробництва, щоб вдосконалювати техніку, адаптувати. «Вона досі не реалізована, співпраця – точкова, – говорить пан Валерій. – Деякі компанії приймають зауваження напряму від наших підрозділів, але наші фахівці можуть максимум подзвонити і розповісти про проблему їхнім, і ті, можливо, приїдуть в Україну розібратися». Це не так сприяє швидкому поверненню адаптованої техніки на фронт, як тестування в дослідно-бойовому підрозділі, та нічого не вдієш. Тим більше, за словами Боровика, досі є західні компанії, які взагалі нехтують таким зв’язком і продовжують виготовляти не те, що треба, а уряди фінансують проєкти, незатребувані в сучасній війні.
«Технологічний прорив може статися завдяки технічній співпраці між тими, хто застосовує зброю, і її виробниками, – переконаний Валерій Боровик. – А технологічний ривок може відбутися взагалі в неочікуваному місці». Якщо, за його словами, зібрати українських і європейських винахідників і поставити задачу, цілком реально винайти принципово нову зброю, що «переплюне всю існуючу сьогодні».
Тетяна Негода, Київ
Перше фото Укрінформ
Новини з передової