Пам’яті Героя України, полковника Владислава Аллерова
Хвилина мовчання
13.01.2025 09:00
Укрінформ
Під обстрілом ворожої артилерії та мінометів він забезпечив відхід групи евакуації
Полковник Владислав Аллеров (позивний "Фокс") загинув 30 травня 2022 року на Харківщині. Він закрив собою пораненого побратима та евакуаційну групу, але сам загинув.
Владислав народився 2 січня 1985 року у Львові в сім’ї військового, згодом командувача Національної гвардії України генерал-полковника Юрія Володимировича Аллерова (з 30 грудня 2015 по 7 травня 2019 року). Займатися військовою справою для Владислава було природно, за словами батька, до полігонів Влад звик із дитинства, ще маленьким він був обізнаний і з солдатським побутом, і з усіма видами озброєння й техніки.
Наприкінці 1980-х родина мешкала у грузинському місті Ахалкалакі. Коли незаконні збройні формування почали захоплювати військові склади, батьки привезли сина до дідуся у Львів. Загалом Владислав навчався у п’ятьох школах, атестат отримав в Українській школі-гімназії міста Сімферополя. Після юнак вступив до Національної академії Національної гвардії України, яку закінчив у 2006 році.
Владислав з юності звик до відповідальності. Звик, що коли твоє прізвище відоме у військах, до тебе ставляться більш прискіпливо. Ще з лейтенантських часів у кримському спецзагоні його жартівливо прозвали «однофамільцем», адже коли під час стройового огляду перевіряючий запитав у хлопця, ким йому доводиться полковник Аллеров, той відповів, що вони просто однофамільці.
Він не просто прагнув носити погони, а марив гірським спецназом і крок за кроком наближався до своєї мети, був хлопцем із гонором, мав свою думку, багато працював над тим, щоб довести і собі, і оточенню, чого він вартий не як син генерала Аллерова, а як офіцер і фахівець тієї справи, яку він сам обрав.
Владислав отримав вишкіл за стандартами НАТО, зокрема пройшов два гірсько-альпійських курси в Румунії та Італії, добре володів англійською мовою. До 2012 року служив у Кримській «Лаванді» – єдиному на той час гірському спецпідрозділі у військах.
З 2014 року полковник Аллеров був на сході України, був одним із перших учасників АТО під час штурму Слов’янська на Донеччині.
У 2016 році він був нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня.
З початком повномасштабного вторгнення РФ Владислав обіймав посаду командира окремого загону спеціального призначення «Західне територіальне управління Національної гвардії України», відповідав за проведення низки успішних операцій. Під його керівництвом було знищено десятки одиниць військової техніки, командні пункти, живу силу окупантів. Боротьба точилася за кожне місто, кожне село, кожен метр української землі.
30 травня 2022 року в районі Ізюма група спецпризначенців під командуванням полковника Аллерова отримала завдання висунутись на позиції. Бойова група давала відсіч і стримувала прорив окупаційних військ, бої велися під час потужних артилерійських обстрілів. Один із побратимів зазнав осколкового поранення обох ніг. Владислав наклав бійцю турнікети, передав його групі евакуації та продовжив бій, у якому сам був смертельно поранений…
1 червня 2022 року 37-річного офіцера поховали у Львові на Личаківському кладовищі.
«До останнього я мав надію, що ми разом звільнятимемо Крим, з яким нашу родину пов’язує багато чого. Це не лише місце служби, моє і сина. Батьки моїх батьків поховані в Сімферополі, мій дід воював, партизанив і був почесним громадянином міста Феодосії. Другий дід був головою ради ветеранів АРК… І старший син Владислава, Микита, народився там. Тобто Крим – це наш Крим. Усе одно ми повернемось і будемо його звільняти. І як не син, то онук ступить на цю землю», – упевнений батько Героя Юрій Володимирович.
Указом Президента України від 27 грудня 2022 року полковнику Владиславу Аллерову було посмертно присвоєно звання Героя України.
Шана і честь Герою!
Фото: Національна академія Національної гвардії України, Львівська ОВА, з відкритих джерел
Новини з передової