Про те, як долають бар’єри люди з інвалідністю, зокрема й військові на протезах та на кріслах колісних.
Вадим Гільчук — ветеран ДПСУ з Буковини. Він пересувається на протезах або ж кріслі колісному. Аби дістатися в магазин чи будь-який заклад у Чернівцях, йому доводиться пройти випробування.
Вадим каже, що у місті є великі проблеми з доступністю для людей з інвалідністю.
Фото з інстаграму Гільчука
«Наприклад, навіть якщо у закладі є пандус, до нього ще треба дістатися. Я пересуваюся на протезах і на кріслі колісному. Якби я не навчився їздити і справлятися без сторонньої допомоги, то було б неможливо пересуватися нашими вулицями», — каже Вадим.
За його словами, у Чернівцях такі люди, як він, мають проблеми з бруківкою, тротуарами, високими бордюрами, сходинками тощо. Каже, що на бруківці може перевернутися.
Ветеран розповідає про неприємний досвід перебування у МСЕК у Чернівцях.
«Аби пройти комісію, мені довелося долати шість сходинок (вулиця Руська, 7). Відтак підніматися на другий поверх. Я категорично заявив про те, що не буду підніматися й отримав послугу лише після конфлікту з представниками МСЕКу».
Після відвідування цього закладу ветеран подав скаргу на МСЕК в обласну військову адміністрацію. Отримав відповідь: «Будуть ухвалювати рішення».
Є проблеми у Чернівцях і з таксі. Людині з інвалідністю потрібно замовляти інклюзивну машину. Ветеран зауважує, що міській раді варто запустити спеціальний інклюзивний транспорт для пересування містом таких людей.
Вадим пригадує, що нещодавно спускався на протезах під дощем від Соборної площі вниз до Центральної. І це було фактично неможливо для нього через ковзку бруківку.
Ветеран зауважує, що Чернівцям варто орієнтуватися щодо доступности на Івано-Франківськ. Там рухаються в напрямку її покращення.
«Мій друг-військовий — радник міського голови Івано-Франківська. Він каже голові, які є потреби щодо доступности».
Михайло Корочук, старший сержант ЗСУ, пересувається на протезі. Розповідає, що у Чернівцях велика проблема з транспортом для людей з інвалідністю. Людям на кріслі колісному дуже складно пересуватися непристосованими вулицями та тротуарами, а пандуси зроблені так, що ними складно піднятися на візку.
Михайло каже, що навіть у медичних закладах людині на кріслі колісному дістатися до кабінету лікаря складно.
Найбільша проблема у центрі міста для людини з протезом — мокра бруківка. Особливо взимку.
«Можна вбитися на ній», — констатує ветеран.
«Дуже страшно пересуватися на цьому кріслі»
До речі, 29 травня ветеран війни Олександр Терен разом з Олексієм Дурнєвим проінспектували Чернівці на доступність у рамках проєкту «Відвал ніг».
Фото МР
Разом із міським головою Чернівців вони сіли на крісла колісні та протестували місто, зокрема заклади на доступність.
Олексій розповів, що вперше сів на крісло колісне й відверто зізнався, що це було важко.
«Дуже страшно пересуватися Чернівцями на цьому кріслі. Навіть скажу, що це майже неможливо», — поділився здобутим досвідом Олексій.
Терен зауважив, що основна проблема більшости українських міст — вони абсолютно не обладнані для забезпечення належного життя для людей з інвалідністю.
«Бар’єри принижують гідність людей з інвалідністю»
Керівниця ГО «Захист» у Чернівцях Марія Нікітіна зазначила у коментарі «Шпальті», що бар’єри не лише є фізичні для людей з інвалідністю, а й принижують їхню гідність. Вона каже, що кожна людина повинна мати рівні права і доступ.
Фото «Шпальти»
«Люди з інвалідністю також хочуть піти на побачення, в кафе, магазин чи вільно дістатися аптеки. Але для цього доводиться долати багато бар’єрів», — каже Марія.
У Чернівцях навіть ті пандуси, що наявні у деяких закладах, часом не відповідають вимогам ДБН — мають неправильний кут нахилу (допускається нахил не більше 8%). Тож скористатися таким пандусом практично неможливо.
У лікувальних закладах є проблема з інклюзивними вбиральнями.
«Навіть коли є така вбиральня — скористатися нею неможливо через відсутність кришки унітаза. Адже люди, які пересуваються на кріслі колісному, спираються на неї, коли пересідають із крісла. Йдеться про людей, які мають порушену чутливість нижньої частини тіла. Вони не можуть сісти і встати безпечно у такій вбиральні», — розповідає Марія Нікітіна.
Єдине місце у Чернівцях, де можна людині на кріслі колісному вільно пересуватися та не дивитися під ноги, – це оновлені сквери. Там дотримані вимоги доступности, але ще є над чим працювати.
«За останні десять років у Чернівцях є покращення в плані доступности, але потрібно ще багато працювати», — підсумовує Марія Нікітіна.
«Потрібна культура спілкування з людьми з інвалідністю»
Найбільше принижує гідність людини з інвалідністю, коли у медичних закладах про її потреби запитують супровідника.
«Це призводить до того, що люди з інвалідністю після таких візитів звертаються до лікаря лише у критичних випадках. А це може негативно позначитися на здоров’ї», — зазначає Марія Нікітіна.
Через проблеми з доступністю порушене право вибору людини з інвалідністю. Наприклад, коли людина на кріслі колісному не може потрапити в аптеку чи магазин, їй пропонують лише декілька позицій із асортименту.
«Але кожна людина повинна мати вибір. Я хочу переглянути повне меню чи асортимент і вибрати саме те, що мені хочеться. Коли мені пропонують товар винести, це обмежує моє право вибору», — ділиться Марія Нікітіна.
ГО «Захист» проводить тренінги для водіїв комунального транспорту щодо культури спілкування з людьми з інвалідністю. Але не всі водії дотримуються її. Марія зауважує: безбар’єрне середовище — це не лише питання коштів. Це культура спілкування з людьми з інвалідністю.
«Купуємо низькопідлоговий громадський транспорт»
У Чернівецькій міській раді знають про проблеми зі станом тротуарів, пониженнями, невідповідністю громадського транспорту, доступністю всередині історичних будівель, які часто не обладнані підйомними механізмами чи ліфтами.
Заступник міського голови Чернівецької міської ради Василь Зазуляк розповів «Шпальті», що у Чернівцях усі комунальні автобуси та тролейбуси, які нині закуповують, низькопідлогові і з можливістю доступу для людей з інвалідністю.
Всі нові проєкти, над якими нині працюють, виконують відповідно до вимог ДБН. Доступність — одна з перших вимог.
«Під час проєктування нових об’єктів враховують усі норми, аби проєкти були доступними для всіх категорій населення», — запевняє Зазуляк.
Він зауважує, що аби зробити всі об’єкти та вулиці доступними — це великі вкладення, і не завжди в бюджеті міста вистачає ресурсу. Але ті невеликі об’єкти, що можуть виконати нині, роблять доступними. Йдеться про громадські простори чи тротуари, які завершили останніми роками.
«У Чернівцях є над чим працювати»
Як зауважив міський голова Роман Клічук, Чернівцям є над чим працювати. Оскільки не все у місті відповідає вимогам інклюзивности.
«Не можемо говорити, що ремонти доріг, тротуарів та благоустрій громадських просторів не на часі. Своєю чергою ми повинні створити умови, щоб люди з інвалідністю могли вести незалежний та повноцінний спосіб життя», — додав міський голова.
Західна Україна
Інформує: Shpalta.media