Вігго Мортенсен приїхав до Чернівців, щоб презентувати свій другий фільм як режисера — вестерн «Мертві не завдають болю». Стрічка розповідає про Ольґера Олсена та його кохану Вів’єн Ле Куді, які намагаються побудувати нове життя у віддаленому містечку в американській Неваді у 1860-х роках.
До Чернівців у рамках третього фестивалю глядацького кіно Миколайчук OPEN приїхав актор та режисер Вігго Мортенсен.
Він презентував свою стрічку «Мертві не завдають болю». Крім головної чоловічої ролі та режисури, голлівудський актор також написав сценарій до фільму, а ще став композитором стрічки. Про головні теми фільму, режисерські рішення, побудову сюжету та сприйняття нової картини — у колонці.
*У матеріалі присутні спойлери до фільму
Спочатку Олсена мав грати молодший актор
Спочатку я не мав грати головну роль. Я писав героя для молодшого актора. Ми пропрацювали з ним кілька місяців, але чомусь він на доволі пізній стадії проєкту вирішив його покинути.
Ми намагались знайти іншого актора, настільки ж відомого. Але потім зрозуміли, що якщо хочемо встигнути закінчити цей фільм, роль маю зіграти я.
«Звісно, я з початку казала, що ти маєш бути Олсеном».
Це мені сказала виконавиця головної жіночої ролі Вікі Кріпс, коли я радився, чи варто мені грати цього персонажа.
Тому швидко вніс зміни: зробив персонажа старше, зробив його данцем за національністю, тому що це мені близько. Адаптував його під себе.
Вігго Мортенсен та Вікі Кріпс у фільмі / Lewes Depot
Але я завжди так роблю зі своїми героями. У всіх своїх ролях хочеться шукати схожості зі своїми персонажами. Так, одного разу я грав Люцифера, і все одно я знайшов у ньому щось, щоб показати себе.
Стосунки між Вів’єн і Олсеном працюють через те, що попри помилки, які вони роблять та дуже великий період розлуки, їм не байдуже, що їхній партнер відчуває та про що він думає.
Нелінійний сюжет працював краще
У фільмі нелінійна побудова сюжету. Сцени не йдуть у хронологічному порядку, а перемішані між собою. Такий прийом частіше можна побачити у літературі та, віднедавна, у серіалах.
Коли ми монтували цей фільм, я сказав:
«А давайте перемонтуємо фільм у хронологічному порядку!»
І це спрацювало, фільм мав сенс, мені навіть сподобалось. Але не настільки, як було ДО. І особливо це помітно за тим, як глядач знайомиться з Вів’єн.
У першій сцені ми бачимо, як вона помирає. І все, що відбувається надалі набуває набагато глибшого сенсу — знайомство з Олсеном, народження маленького Вінсента, садівництво тощо.
Люди не звикли думати про те, що наш час на цій землі обмежений, але інколи доводиться, особливо у часи війни, чи коли наші рідні тяжко хворіють.
Marcel-Zyskind/Shout! Studios
Також у другій сцені вбивають шістьох людей. Потім, протягом фільму ми з ними знайомимось, розуміємо, ким вони були та чому вони померли. Якраз те, що ми знаємо, що буде з цими людьми дає змогу поглянути інакше на цих персонажів.
Деякі журналісти казали:
«Все чудово, картинка гарна, музика прекрасна, але зі структурою є проблеми».
Інші писали:
«Структура сподобалась, але проблема з сюжетною лінією».
Що поробиш, не можна сподобатися усім. Я зробив фільм, який сподобався мені й моїй команді. Сподіваюся, що він сподобається і глядачам, бо це бізнес.
Також, я отримував відгуки від людей, які подивилися фільм, їм не сподобалася структура під час першого перегляду, але потім передивившись вони передумували та насолоджувалися нею.
Ритм та музика відігравали ключові ролі
Дуже важливим для фільму був ритм. Музику до фільму ми написали до того, як його зняти. Потім я грав її операторам і показував цим, який має бути ритм та тон цієї чи іншої сцени.
Попри це, треба було залишатись холоднокровним. Так багато гарної написаної музики так і потрапило до фільму. Але я сподіваюсь, що потім вирізаними матеріалами ми поділимось уже під час релізу на цифрових носіях.
Вів’єн була створена для Вікі Кріпс
У кіно деколи важливіше коли щось НЕ показують чи НЕ проговорюють. І дуже важливо знайти людину, яка має цей дар показувати те, що важливо, не говорячи цього.
Тому я дуже сподівався, що Вікі Кріпс погодиться на цю роль. І зараз, коли ми уже презентуємо фільм, я не можу передати свого щастя, що вона це зробила. Вона спромоглась внести значно більше, ніж будь-хто навіть сподівався. Вона схожа на цього персонажа, також дуже сильна та вперта. Дуже нею захоплююсь.
Найсильніший персонаж — Вів’єн
Фільм присвячений моїй матері. Під час титрів ви могли побачити її ім’я, яке вона мала, коли була ще маленькою дівчинкою. Як і Вів’єн, вона була звичайною жінкою, домогосподаркою та матір’ю трьох хлопчиків, але при тому мала дуже велику цікавість до світу, вона захоплювалась всім: іншими людьми, культурами, мистецтвом. Вона була незалежною, вольовою, впертою, вільною, через своє мислення.
Marcel-Zyskind/Shout! Studios
Коли я писав персонажа Вів’єн, то думав як би відреагувала моя мати у тій ситуації. Хоч я і чоловік, але намагався уявити себе Вів’єн, потім уявити себе мером, Олсеном або його сином.
Мені здається, що Вів’єн — психологічно найсильніша героїня фільму. Вона усю стрічку довго шукає цього лицаря у блискучих обладунках, але в кінці нарешті розуміє, що він весь час був в ній самій.
У вестернах незвично мати головною дійовою особою жіночого персонажа. Я не бачив історій про звичайних жінок у цьому жанрі. Через це, я вирішив самому зробити цю історію. Цікаво було дослідити життя жінки, чоловік якої пішов на війну. Подивитися на долю маленьких дівчат, чиї брати, батьки пішли на війну та що стається з ними, поки вони чекають.
Я думаю, що багато людей, які подивляться цей фільм також згадають про жінок, які під час війни тримають сім’ї та міста цілими, якоюсь мірою навіть утримують від краху все суспільство.
Західна Україна
Інформує: Shpalta.media