Новини
“Ці дітки потребують багато уваги”. На Буковину з початком війни переїхав дитбудинок із Донеччини
05.05.2024
У Магальському дитячому будинку-інтернаті перебуває 52 дитини, з яких 39 – з Дружківського дитячого будинку-інтернату. З дитячого будинку на Донеччині дітей евакуювали у березні 2022 року. Через рік росіяни двома ракетами С-300 знищили будівлю інтернату.
Нас зустрічає директор Магальського дитячого будинку-інтернату Анатолій ТОДОРІКО. Він став директором у жовтні минулого року.
“Ми залучили спеціалістів з “Охматдиту” для медичного огляду дітей. Крім того, тепер у закладі працюють спеціалісти, які ведуть роботу з соціально-психологічної підтримки, – корекційні педагоги. У нас діти з різними ментальними порушеннями. Корекційні педагоги допомагають їм розвивати моторику. Не всі діти через ці порушення можуть себе обслуговувати в побуті, це стосується гігієни, харчування”, – розповідає директор.
Попри те, що в закладі залучили до роботи чимало спеціалістів, ще потрібні працівники – доглядальниці, ерготерапевт, фізичний терапевт.
“У нас вже працює лікар-психіатр. Плануємо залучити інших фахівців, щоб надавати стаціонарні послуги для дітей”, – говорить пан Анатолій.
У закладі можуть перебувати діти та молодь від чотирьох до 35 років.
“Наразі найменшій дитині вісім років, найстаршій – 20. Деякі дорослішають, але все одно залишаються у нас”, – каже директор.
Четверо дітей із Дружківки навчаються у Чернівецькому обласному навчально-реабілітаційному центрі.
“Вони туди від нас їздять на навчання”, – каже А. Тодоріко.
“Волонтери привозять фрукти, солодощі”
У закладі дітей харчують п’ять разів на день. Вартість утримання однієї дитини становить близько 1000 гривень на добу.
“О сьомій ранку діти прокидаються, о восьмій снідають. Обід – з 13 до 14 години. Вечеряють о 19 годині. Між сніданком, обідом та вечерю ще є полуденок. В інший час із ними займаються корекційні педагоги, спеціалісти соціально-психологічної підтримки. Діти з Донеччини вже адаптувалися до нового середовища. Вони тут почуваються вільно, звикли до персоналу”, – розповідає А. Тодоріко.
Нещодавно, залучивши волонтерські кошти, ми зробили ремонт у трьох кімнатах – двох спальнях і навчальній.
Надалі плануємо ремонти, передусім у кімнатах для дітей.
“Усе відремонтувати за один раз дуже важко, тому ми крок за кроком йдемо до цілі. Маємо тісну співпрацю з громадськими організаціями, які допомагають. Надають засоби гігієни, продукти, привозять солодощі, фрукти”, – зазначає директор.
Діток щотижня в закладі оглядають лікарі Чернівецької обласної лікарні.
“Огляд у лікаря потрібен. Головне, щоб вони були здоровими. Щодня працюємо, щоб покращити умови проживання для наших вихованців та підопічних, покращити їхній фізичний та душевний стан, надання медичних і соціальних послуг, адаптувати їх до суспільства. Наша головна мета – соціалізація дітей”, – запевняє А. Тодоріко.
Заняття триває 25-30 хвилин
Наразі на першому поверсі закладу тривають ремонтні роботи. На другому – живуть та навчаються дітки.
У навчальній кімнаті, куди нас провів пан Анатолій, корекційний педагог пані Валентина займалася з двома хлопчиками з Дружківки – Олексієм та Данилом. Вони із солоного тіста для зміцнення м’язів та розвитку моторики ліпили різних тваринок. На підвіконні вже були їхні вироби – коники, черепашки, їжачки.
“Це діти, які потребують багато уваги. Зараз ми працюємо над розвитком дрібної моторики, саме завдяки їй добре розвивається мозок. У нас різні поетапні програми для розвитку мозку та моторики рухів, як-от робота із солоним тістом для посилення м’язів рук, шнурівкою, пальчикова гімнастика. Дітям це подобається, вони залюбки працюють. Нам також дали планшети, де є дуже чудові розвивальні ігри”, – говорить педагог.
Одне заняття триває 25-30 хвилин.
“Зараз я працюю з Олексієм і Данилом. Вони зі мною навчаються впродовж тридцяти хвилин. Потім я відвожу їх у групу, беру інших двох дітей і з ними працюю. Бачу, що за півтора місяця є прогрес – вони мене спокійно сприймають та виконують мої рекомендації”, – пояснює педагог.
У закладі є три корекційні педагоги, які щотижня займаються з дітками, – кожен має свою групу.
“Я працюю з однією групою. Ми взяли спочатку одну групу з 16 дітей, щоб бачити результат, – говорить пані Валентина.
Виходимо. Данилко та Олексій махають нам руками вслід.
” ”
–>
Джерело