Хвороба ЛАЙМА

Хвороба ЛАЙМА

Хвороба Лайма (кліщовий бореліоз, Лайм-бореліоз) — інфекційне трансмісивне захворювання. Інфекцію переносять іксодові кліщі.

Одним із джерел інфекції є годувальники кліщів — невеликі ссавці й деякі види птахів.

Більшість випадків хвороби Лайма (інфекцію переносять кліщі) фіксують із травня до листопада. Це період найвищої активності іксодових кліщів. Лише третина хворих може пригадати епізод укусу кліща.

Інкубаційний період становить від 1 до 45 днів (7–14 у середньому). Сприйнятливість людей до захворювання висока.

Ймовірність укусу кліща і зараження хворобою Лайма найвища серед людей, які багато часу перебувають на відкритому повітрі, особливо у лісах, лісопарках тощо. Від хворого до здорової людини збудник не передається.

Хвороба Лайма може мати кілька стадій:

ранню локалізовану;

ранню дисеміновану;

пізню хронічну.

Рання локалізована стадія виникає через 1–30 днів (у середньому — через 7) після укусу кліща. Найчастіше у паховій чи підколінній ділянці виникає так звана ізольована мігруюча еритема. У третині випадків вона не розвивається, що значно ускладнює вчасні діагностику та лікування.

На місці укусу кліща виникає червона папула з чіткими краями. Згодом зона гіперемії розширюється, а центр — блідне. У деяких випадках еритема, що зазвичай безболісна і не свербить, може бути суцільним червоним тлом.

Без лікування мігруюча еритема зберігається 2–3 тижні. У третини людей недуга завершується на цьому етапі. В інших — переходить у ранню дисеміновану стадію.

Рання дисемінована стадія виникає через 3–10 тижнів після укусу кліща і є результатом гематогенного розповсюдження збудника. На цій стадії з’являються:

шкірні доброякісні лімфоцитоми, множинні мігруючі еритеми;

запаморочення, краніальні невропатії, зокрема параліч Белла, менінгізм та менінгіт;

кістково-м’язові артралгії та міальгії;

серцево-судинні блокади.

Клінічні прояви зникають самостійно.

Пізня, або хронічна, хвороба Лайма виникає через місяці або й роки після зараження. У цьому випадку з’являються неврологічні та ревматологічні прояви з переважним ураженням кістково-м’язової системи (артрити) чи нервової (нейробореліоз, хронічний атрофічний акродерматит).

Імунітет після перенесеного Лайм-бореліозу нестерильний, можлива реінфекція із повторним розвитком захворювання.

Щеплення від Лайм-бореліозу не існує.

Щоб запобігти присмоктуванню кліщів, фахівці радять:

застосовувати репеленти і захисний одяг перед тим, як вирушати до місцевостей, де можуть бути кліщі;

ретельно оглядати одяг, шкіру під час і після відвідування лісу, парку.

Постконтактна профілактика. В осіб, які проживають на ендемічних територіях, швидке видалення кліща знижує ризик розвитку захворювання. Зараження малоймовірне, якщо тривалість прикріплення кліща становила менше 24 годин, та високоймовірне, якщо понад 72 години.

Як антибіотикопрофілактику хвороби Лайма рекомендовано однократний прийом 200 мг доксицикліну (для дітей старших 8 років — 4 мг/кг, не більше 200 мг). Рутинна антибіотикопрофілактика хвороби Лайма не рекомендована.

Критерії доцільності антибіотикопрофілактики:

наповнений кров’ю іксодовий кліщ, видалений щонайменше через 36 годин після прикріплення;

минуло не більше 72 год після видалення кліща;

поширеність B. burgdorferi у місцевих кліщів становить понад 20%;

немає протипоказань (вік менше 8 років, вагітність, період лактації) до застосування доксицикліну.

Новини Сокирянщини – Північно-Бессарабський край в Україні