Новини
«Повстанці не забажали здаватися». Як більшовики знищили та стратили привселюдно воїнів УПА на Буковині
02.03.2024
Недавно в селі Мамаївці відкрили меморіальну дошку воїнам Української повстанської армії на місці, де їх привселюдно стратили більшовики. Бійці Захарія Басараби – керівника боївки – активно чинили опір радянським військам на теренах Кіцманщини, за що й поплатилися життям, йдеться в матеріал ” “.
Як зазначає історик і дослідник руху опору ОУН-УПА на Буковині Василь Мустеца, радянська влада, коли прийшла на Буковину, одразу почала мобілізовувати населення й кидати на радянсько-німецький фронт. Під час одного з бомбардувань шестеро чоловіків із села Ленківці, скориставшись хаосом, змогли втекти з лав радянської армії й повернутися додому.
“Захарій Басараба, Василь Бідняк, Дмитро Городецький, Іван Веренко, Микола Гордей і Григорій Воєвідко повернулися додому, розійшлися по домівках. Проте незабаром в село приїхали співробітники НКВС з облавою. Хлопці втекли в поле і там залишалися. Удень вони працювали на полі в селян – копали буряки, картоплю, косили сіно, заробляючи на пайку хліба”, – зазначає історик.
Спалили сільраду та підірвали залізницю
Проте далі насувалася холодна осінь і зима, а в полі не виживеш. Одна господиня з Мамаївців, якій хлопці допомагали, звела їх з ОУН. Там їм запропонували йти до лісу в УПА, проте ті не погодилися. Натомість залишилися в полі, почали копати схрони й там переховуватися.
“На завершення їм дали завдання – вести безпощадну боротьбу проти радянської влади, спалювати сільради, знищувати їх голів і радянських активістів, ліквідовувати всіх, хто буде проти нас. На озброєнні в хлопців були дві гвинтівки, два обрізи, понад 200 патронів і близько 30 гранат. Зброю хлопці здобули ще під час відступу німців, коли в Ленківцях був розбитий німецький ешелон зі зброєю. Керував групою Басараба, його заступником був Городецький. Після спорудження схронів вони заявили, що треба діставати зброю і вести боротьбу”, – зазначає В. Мустеца.
Хлопці підірвали залізницю, щоб пустити під укіс ешелон, який йшов на фронт, обстріляли працівників НКВС і міліції, які намагались увійти в село. Повстанці діяли як справжній загін самооборони села – не пускали окупантів.
“Боївка спалила будівлю Ново-Мамаївської сільради та знищила всі документи, які там були. Як правило, це були списки боржників за різноманітними здачами, різні переписи людського майна, а також мобілізаційні списки на фронт, Донбас і на трудові роботи. Вони повиймали зі столів усі документи й папери, зірвали всі портрети вождів, усе склали на підлогу й запалили”, – каже історик.
Для ліквідації боївки НКВС вжило один зі своїх улюблених кроків – завербували агента на псевдо “Яструб” і поставили йому завдання знайти та влитися до складу боївки. 30 жовтня 1944 року Яструб вийшов на повстанців і проник до боївки за легендою дезертира червоної армії.
“Хлопці діяли як загін самооборони села”
О 4:00 5 листопада 1944 року, коли прийшла черга Яструба стояти на варті охорони боївки, він вийшов у визначене енкаведистами місце, зв’язався з ними та провів групу НКВС до місця, де спали повстанці.
“На світанку о 6:30 ранку “совєти” розпочали штурм. Спочатку схрони оточили та запропонували повстанцям здатися. Проте вони здаватися не забажали, вчинили збройний опір і намагалися втекти: троє повстанців вискочили з криївки й кинулися тікати. Опергрупа НКВС відкрила вогонь, внаслідок чого керівника боївки Захарія Басарабу, а також його сестру Аницу, яка їм приносила їжу та розвіддані, було вбито. Третьому повстанцю – Дмитрові Городецькому – вдалося втекти: він утік в село Шубранець, де і сховався. Інших повстанців захопили практично сплячими: Івана Веренка, Василя Бідняка, Миколу Бідняка, Миколу Гордея та Дмитра Вербівського, а також одну розвідницю Веронію Веренко. Вилучено дві гвинтівки та один обріз, 27 гранат і запали до них, 208 патронів, харчі”, – каже В. Мустеца.
Наприкінці 1944 року очільник НКВС Берія вирішив для залякування населення застосувати привселюдні страти повстанців. Страта мала відбутися там, де повстанці провадили свою діяльність. На неї зігнали всіх мешканців Мамаївців і жителів сусідніх сіл разом із дітьми. Страта відбулася 18 січня 1945 року о 17:00 в селі Мамаївці, де зараз відкрили меморіал вісьмом воїнам боївки Захарія Басараби.
Після страти тіла ще три доби висіли на шибениці для залякування. Наразі нікому невідомо, де поховані тіла страчених повстанців.
” ”
–>
Джерело