Олексій Болбочан: «Якщо немає цілі, то не буде перемоги»
A
A
A
В Абу-Дабі на чемпіонаті світу зі змішаних єдиноборств ММА спортсмен уже традиційно виборов «золото»
У чемпіонаті, який відбувався з 2 по 5 серпня, взяли участь понад 600 спортсменів із 46 країн світу. Серед них був вже добре відомий чернівецький спортсмен, двічі Чемпіон Світу Олексій Болбочан. Цьогоріч він представляв нашу країну у віковій категорії 14-15 років і успішно провів п’ять поєдинків, залишивши позаду представників Вірменії, Узбекистану, Саудівської Аравії, Ірландії й Таджикистану. Як це було – у розмові із красивим та сильним юнаком, який є прямим нащадком легендарного полковника армії УНР Петра Болбочана (свого часу визволив Крим від Червоної армії). Зараз Олексію 14 років, він навчається в Чернівецькому багатопрофільному ліцеї № 4, один із його найулюбленіших предметів – англійська мова. Каже, що професійні заняття спортом аж ніяк не перешкоджають навчанню.
Олексій Болбочан – єдиний в Україні триразовий Чемпіон Світу зі змішаних єдиноборств ММА у своїй віковій категорії серед юнаків
– Олексію, розкажи, будь ласка, про ціну своєї перемоги, адже стати триразовим Чемпіоном Світу – це не про «пощастило», це результат наполегливої праці?..
– Я реально багато часу вкладаю у спорт, майже зовсім не відпочивав цього літа – постійно тренувався, викладався на всі 100 відсотків, пролив чимало поту. Це по два, а бувало, й по три тренування на день, тривалістю година-дві. Інколи затримувався довше, адже, як каже мій батько: «Чемпіони виходять із зали останніми».
– Чому ти регулярно береш участь у змаганнях, досягаєш нових висот, що це тобі дає?
– Здобуті перемоги – це кінцева точка моєї інтенсивної підготовки. Це вже стало моєю роботою. Спорт – частина мого життя, не уявляю себе без нього.
– Коли виходиш на оголошення результатів, ти ж ще не знаєш, чию руку піднімуть вгору?..
– У мене завжди ціль, щоб мою руку підняли. Навіть не буває таких думок, що я програю. Завжди, коли виходжу, вже відчуваю, що буду на першому місці. У мене від самого початку саме таке налаштування, друге-третє місце для себе навіть ніколи не розглядаю. І так само у житті складається. Хоча на початках спортивної кар’єри були й поразки, не без цього.
Ось у моїх друзів – ціль 2-3 місце, а в мене зовсім не так, у мене тільки «золото», завжди. І коли це підтверджується, то мене розбирає якась внутрішня гордість. Це дуже приємно. У такі миті стаю найкращим прикладом для себе.
– Порівняй свій перший Чемпіонат Світу зі змішаних єдиноборств ММА, із другим та третім?
– Перший Чемпіонат Світу був важчий, ніж другий, оскільки торік був у своїй віковій та ваговій категоріях найстаршим. Тобто, вікова 12-13 років, а в мене через тиждень після змагань – день народження, тобто мені майже 14 було. А цього року був мій найважчий Чемпіонат Світу з усіх, адже в Україні таких потужних хлопців немає, з якими довелося зустрітися у фіналі. Цей чемпіонат реально дуже сильним був, дуже.
– Розкажи трішки про своїх цьогорічних суперників?
– Коли вийшов на перший бій з вірменином, то думав, що легше його пройду, але хлопець дістався дуже сильний, коренистий. Він низький, але кремезніший за мене і досить жилавий. Я навіть не очікував, що так важко буде. І це добре, що в мене одразу був такий суперник, це допомогло максимально зосередитися. Адже якби він був слабким, то я міг би розслабитися і, можливо, навіть би програв. А так – від самого початку перебував у напрузі.
Потім був узбек, але я ще на початку раунду піймав його в «удушку», він впродовж хвилини хрипів-шипів, але не здавався, пацан реально дуже хотів виграти, але, зрештою, не витримав.
Третій бій був з представником Саудівської Аравії, також міцний хлопець. Я йому «два проходи зробив в ноги», та лише на третій вийшло його кинути і потім «придушити».
Четвертий поєдинок – з ірландцем. Спортсмен міцний був, хоч і нижчий за мене, але дуже міцний. Ми з ним трохи в стійці попрацювали, потім я його кинув і також спіймав на «удушку».
У фіналі зустрівся з таджиком. Сказати, що складно було – це нічого не сказати. Потужний був спортсмен і найсильніший серед попередніх.
– Які маєш найближчі спортивні плани?
– Через два місяці візьму участь у ще одному Чемпіонаті Світу, але вже з грепплінгу. Він відбуватиметься у Греції. Тож навіть зараз мені нема коли особливо розслаблятися.
– Що читаєш-вивчаєш, чим цікавишся, коли з’являється вільна хвилина?
– У ліцеї старанно вивчаю англійську, бо знаю, що вона мені точно згодиться у житті. Щось читаю для себе, коли є відповідний настрій. Останнім часом зацікавився історичною книгою про мого славного предка Петра Болбочана. Це щось на кшталт мотиваційної книги, тоді згадую хто я і чий нащадок.
– Що ти порадиш тим, хто також хоче як і ти здолати спортивні висоти?
– Треба працювати і працювати, не зупинятися. Першою чергою, має бути ціль. Якщо немає цілі, то не буде перемоги. Усе має бути сплановано і тоді потрібно рухатись наче сходами вверх. Спочатку стати чемпіоном області, потім здобути перемогу на Чемпіонаті України. Посівши там перше місце, уже має бути наступна ціль – Чемпіонат Світу. Там навіть 2-3 місце – це реально круто. Ось коли я їхав на свій перший Чемпіонат Світу, то я хотів хоча б 3 місце вибороти. Але батькові настанови були переконливішими: «Олексію, ти їдеш на Чемпіонат Світу! Кожен бій необхідно провести на максимумі, вкладаючи всі свої напрацювання».
– Коли займаєшся спортом – це для тебе страждання, чи, навпаки, кайф?
– Я б не сказав, що мені це не подобається, ні. Спорт – це моє, це як улюблена робота.
– Як побороти лінь, коли людина ніби й хоче займатися спортом, але ніколи до реальних дій не доходить?
– Буває, і я лінуюся. Але мене весь час тато підганяє (усміхається, – авт.). Якби не тато, то, можливо, я «дав би задню». Поки є тато, я буду займатися. Не скажу, що мені дуже подобається, коли тато зі мною на тренуваннях, але результат є.
– Заради чого більшого ти так наполегливо працюєш в Україні під час війни?
– Щоб гідно представляти нашу державу на Міжнародній арені, щоб лунав гімн України, коли стою на першій сходинці п’єдесталу.
– Чи можеш визначити, що те, чим зараз займаєшся – «спортивний фронт»?
– Очевидно, що так. Коли перемагаю, то морально підтримую дух українських воїнів. І сьогодні, коли наші хлопці гинуть на передовій, усі свої перемоги присвячую тільки нашим Збройним силам України.
Ольга ШУПЕНЯ
«Зараз в Олексія є досить великі перспективи»
Олексій займається у нас уже сім років. З першого дня тренувань позиціонує себе як цілеспрямований та дуже вольовий хлопець. Він має велику мету – хоче бути першим завжди і в усьому, навіть командних іграх та підліткових забавах.
Загалом, тричі виступав на Чемпіонатах Світу з ММА і тричі ставав чемпіоном.
Цікаво, що він є Чемпіоном України у трьох видах єдиноборств – панкратіону, грепплінгу та ММА. І зараз вже він саме готується до Чемпіонату Світу з грепплінгу.
Вважаю, що Олексій є чудовим прикладом для молодших спортсменів. Він не вирізняється серед інших, не треба до нього якогось особливого підходу. Єдине, що зараз необхідно, бути з ним дещо жорсткішим, бо зараз перехідний вік, і всі підлітки проходять через таку особливість. У загальному хлопець хороший. Що скажеш – те зробить, прислухається до всіх порад. Пройшов зі мною практично всі навчально-тренувальні збори, поїздки, ми їздили в спортивні табори. Він лідер в колективі, хлопці його поважають, він є авторитетом для них. З ним не важко працювати.
Для мене велика гордість, що мій вихованець зумів три рази поспіль стати Чемпіоном Світу. Це велика праця і Олексія, і його батьків. Його тато, перш за все, дуже багато робить для того, щоб син постійно був на тренуваннях, незважаючи ні на що.
У нас багато є чемпіонів різного гатунку. І коли хтось виходить на переможний п’єдестал – це також результат командної роботи. І коли хтось з моїх вихованців стає чемпіоном, я стараюся ще більше з ним працювати, тому що розумію – чемпіоном стати легко, а втримати першість – дуже важко.
Зараз в Олексія є досить великі перспективи. Важливо пережити перехід з юнацького спорту в дорослий. Щойно він його пройде правильно, не здасться на шляху, тоді можна справді казати про великі здобутки на Міжнародній професійній арені. Він може бути справді зіркою світового масштабу. Найголовніше – не здаватися і йти вперед.Роман Скидан, тренер Олексія Болбочана, старший тренер відділення панкратіону в Чернівецькій обласній ДЮСШ й клубів «Голден», «Легіон»
ДовідкаЦьогоріч Україну на чемпіонаті в Абу-Дабі представляли 66 спортсменів та спортсменок. У складі національної збірної виступали п’ять буковинських спортсменів – це вихованці клубу «Голден» (тренери: Роман Скидан та Ігор Наконечний). В командному заліку Україна посіла І місце, випередивши США та Таджикистан. Президент Чернівецької обласної федерації змішаних єдиноборств ММА України В’ячеслав Чорней стверджує, що за підсумками 2022 року Чернівецька обласна федерація зі змішаних єдиноборств ММА є найкращою федерацією в Україні.
Новини Чернівецької області