Міжнародний день кіно
28 грудня позначено в календарі як Міжнародний день кіно. Це професійне свято людей, що працюють у галузі кіновиробництва. Відзначають його також численні шанувальники кіно у всьому світі. З’явившись ще в XIX столітті, кінематограф одразу став сенсацією. Він відкрив людям можливість перебувати в абсолютно новій реальності – в світі по той бік екрана. На сьогодні кіно – це й високе мистецтво, і розвага, і могутня галузь з багатомільярдними оборотами. Кіно давно увійшло в наше повсякденне життя. Кожного дня мільйони людей і вдома, і в кінотеатрах проводять час за переглядом фільмів найрізноманітніших жанрів.
В 1893 році американець Томас Едісон продемонстрував публіці новий винахід – кінетоскоп. Цей пристрій дозволяв переглядати рухомі зображення, щоправда, лише через спеціальний окуляр. Користуватися ним могла тільки одна людина – це був такий собі персональний кінотеатр. Глядачі були в захваті, і вже за рік в США відкрилися комерційні салони для перегляду фільмів за допомогою кінетоскопів.
Відкриття можливості колективного перегляду кіно належить братам Люм’єр – Луї та Огюсту. Надихнувшись кінетоскопом Томаса Едісона, вони винайшли новий, більш удосконалений апарат. В березні 1895 року в Парижі Люм’єри вперше продемонстрували публіці фільм з використанням створеного ними приладу під назвою «сінематограф». А вже 28 грудня відбувся перший комерційний кіносеанс. Цей день вважається днем народження нового виду мистецтва – кіно.
Спочатку фільми були дуже короткими, інколи вони тривали всього декілька хвилин. Їх демонстрували в будь-якому місці, де можливо було затемнити приміщення і встановити екран. Темою картин були місцеві події, важливі заходи, краєвиди інших країн. Також знімали короткі комедії.
Думки суспільства щодо кінематографу різнилися. Дехто вважав, що за ним майбутнє, а хтось доводив, що кіно – це низькопробна розвага, яка не має нічого спільного з мистецтвом. Театральні актори спочатку неохоче погоджувалися на зйомки в кінокартинах, тож ролі виконували здебільшого циркові артисти.
Поступово вміння кінотворців вдосконалювалися. Навчилися проводити зйомки в русі, на різних швидкостях, використовувати стоп-кадр, винайшли способи для руйнування так званої «четвертої стіни» між акторами та глядачами. Фільми супроводжувалися текстом та музикою – хоч і не мали синхронізованого звуку, проте й цілковито «німими» не були.
До 1914 року в різних країнах відкрилися компанії з кіновиробництва. Перші два десятиліття XX століття подарували світу справжніх кінозірок, яких полюбила публіка – Чарлі Чапліна, Віру Холодну, Дугласа Фербенкса, Мері Пікфорд.
В США місто Голлівуд, що в Каліфорнії, стало місцем скупчення кіностудій. Щорічно там знімали близько 800 кінокартин.
20-ті роки стали роками розквіту радянського німого кіно – режисери Довженко, Пудовкін, Ейзенштейн та інші вдало експериментували з камерою та монтажем. Такі фільми, як «Земля» чи «Броненосець «Потьомкін»» стали відомими на весь світ.
1927 року в США вийшов фільм із синхронізованим звуком «Співак джазу», і відтоді звукове кіно набуло популярності. До початку 30-х років майже всі фільми стали звуковими. Запровадження звуку в кіно дозволило США стати лідером світової кіноіндустрії та поклало початок «золотому віку Голлівуду».
Популярними кіножанрами стають лірична комедія, кримінальний трилер, фільм жахів, мюзикл, вестерн та соціальна, любовна чи історична драми. Також екранізували літературні твори та казки. Волт Дісней на своїй студії створює всім відомі мультфільми – «Бембі», «Білосніжка та сім гномів», «Піноккіо».
Під час Другої світової війни найголовнішим жанром у кіно стає документалістика. Це великою мірою сприяло технічному прогресу в кінематографі, адже зйомки в умовах війни вимагали наявності більш мобільних кінокамер.
У повоєнні роки кіно стало основною формою масових розваг, люди часто ходили до кінотеатру двічі на тиждень. У Великобританії, наприклад, в 1946 році щотижня в кінотеатри навідувалися близько 30 мільйонів людей.
Друга половина XX століття дивувала нас прекрасними фільмами режисерів Бертолуччі, Пазоліні, Альмодовара, Кустуриці та багатьох інших. XXI століття принесло у кіновиробництво нові технології та комп’ютерну графіку. Доступні зараз 3D і навіть 5D-технології, що створюють ефект повного занурення в сюжет та відчуття, коли картинку нібито можна відчути на дотик.
В Україні люблять кіно не менше, ніж в інших країнах. Перший кінотеатр у Києві відкрився ще в 1897 році, а українські режисери Олександр Довженко та Сергій Параджанов відомі на весь світ.
У великих містах нашої країни цього дня влаштовують спеціальні кінопокази, зустрічі з акторами та режисерами, відкривають виставки, присвячені кінематографу, проводять екскурсії та майстер-класи в кіностудіях.
Найочевиднішим способом долучитися до святкування буде перегляд цікавого фільму. Нині ми частіше дивимося фільми вдома, де до наших послуг телебачення та комп’ютер з виходом в інтернет.
Але Міжнародному дню кіно варто присвятити похід в кінотеатр. По-перше, суто з технічних причин – у кінотеатрі великий екран та чіткий звук, а також спецефекти, які вдома неможливо побачити. По-друге, похід у кіно – це своєрідний ритуал. Темрява в залі, особливий запах викликають ностальгічні спогади дитинства. А спільні переживання й емоції від перегляду картини зближують нас з рідними та друзями.
Мабуть, небагато людей задумуються над причинами своєї любові до кіно. Насправді це навіть дещо дивно – годинами сидіти перед екраном та спостерігати за рухомим зображенням. Але ми настільки звикли до цього явища, що навіть не аналізуємо та не ставимо під сумнів задоволення від перегляду фільмів.
Фільми бувають різними – легкими й радісними, здатними покращити настрій та відволікти від буденних проблем. Є фільми з глибоким змістом, дуже складні для сприйняття. Вони спонукають нас до переосмислення певних аспектів життя. Тож під кожний свій настрій можна підібрати відповідну кінокартину.
Найрізноманітніші сюжети змушують нас переживати емоції – співпереживати кіногероям, сміятися чи плакати разом з ними. Інколи після перегляду фільму, в якому герої стикаються з проблемами, схожими на наші, ми нарешті знаходимо вихід із складної життєвої ситуації.
Кіно може стати навіть своєрідним маркером у виборі друзів – як правило, люди зі схожим внутрішнім світом люблять однакові фільми. Крім того, кіно є ефективним інструментом для самоаналізу. Воно дозволяє краще зрозуміти себе – що нам подобається, що знаходить відгук в душі чи навпаки – відштовхує.
Тож які б нові технології та гаджети не з’являлися з роками, кіно завжди залишатиметься улюбленим відпочинком та цікавим і важливим мистецтвом.
Новини Сокирянщини – Північно-Бессарабський край в Україні