Петро нині перебуває на передньому краї війни з рашистами
Фото надано pogliad.ua
A
A
A
Низка журналістів Чернівецької області в перші дні повномасштабного вторгнення росії в Україну пішли добровольцями на війну
Наближається наше професійне свято – День журналіста. Традиційно цього дня збиралися представники засобів масової інформації, щоб обговорити стан справ у своїй сфері, поділитися тривогами, вшанувати найкращих. Зараз не до розмов, не до нагород – іде жорстока війна. Низка буковинських журналістів відклали ручки, блокноти, ноутбуки, комп’ютери й взяли до рук зброю, щоб прогнати російських загарбників з українських земель.
Про що думається у короткі вільні хвилинки далеко від дому? Про це запитали у журналіста Петра ГАЙДАЩУКА, який нині перебуває на передньому краї війни з рашистами.
– Позаду третій місяць 8-річної війни, – розповідає Петро. – Ворог сподівався на блискавичну перемогу, орки хотіли нашої води та землі. І багато хто вже отримав її, навіки ставши біодобривом для українських чорноземів та їжею для риб у Чорному морі.
Так, нам зараз нелегко, ворог відчутно поранений, але ще доволі сильний і підступний. Але, ми тримаємо стрій! Я зустрічав чимало наших військових, які в перші тижні після 24 лютого, були приємно вражені тим, що наше військо спроможне дати адекватну відсіч ворогу в умовах повномасштабної війни. Здивований був, мабуть, і окупант, але від багатьох тисяч московитських «асвабадітєлєй» ми вже ніколи нічого не почуємо.
Ми можемо та вміємо перемагати, адже народ, який не впав на коліна перед ворогом і бореться – існуватиме і це має стати правилом для сучасників та наших майбутніх поколінь.
З кожним днем ми стаємо сильнішими, беручи до рук зброю та отримуючи різносторонню допомогу від цивілізованого світу, стримуємо і б‘ємо ворога на нашій Богом даній землі, де нам допомагають духи наших предків.
В українських степах кличе вояків до бою дух козаків. Допомагає дух праведного гніву на московитів, мільйонів замучених і знищених українців східних областей, де радянська влада навмисне викорінила українців та замінила слухняним стадом «руzzкава насєлєнія».
Збіговисько кремлівських старців-параноїків гадало собі, що захопить нашу столицю з наскоку, в перші дні та ліквідує владу, після чого вся інша частина України впаде навколішки, припинивши супротив. Вони, мабуть, забули або не знали, що ми на відміну від їх «насєлєнія» в більшості своїй, ніколи не шукали собі царя. Відсутність централізованої влади або столиці, в разі такого військового сценарію, не означала б для більшої частини країни поразку. На місці одного полеглого, стало б кілька, які продовжували «кусати» та нищити ворога. Не тому, що хтось у владних кабінетах так захотів, а тому що за своє життя та право на існування, воліє боротись сама нація, яка протилежно відрізняється від зазомбованого та збіднілого розумово і духовно «руzzкова насєлєнія», яке йде воювати в якості «гарматного м’яса», бо так вирішив кремлівський старець та його свита блазнів. І це тільки один з багатьох прикладів, які пояснюють чому ми різні!
Війна не обмежується полем бою чи лінією фронту – це значно більше. Війна точиться за розум та душі людей, за право бути собою, бути українцем. Кожен з нас в змозі чинити опір. Незалежно від того де ти: на фронті зі зброєю в руках чи в тилу займаєшся волонтерством, ходиш просто на роботу, пишеш викривальні статті в газети, а може тільки закінчуєш школу та думаєш, що робитимеш в майбутньому.
Насамперед, будь гідним сином та дочкою України, вивчай та знай її справжню культуру та історію, а не байки московитських блазнів з балалайками про «братскіє та трієдіниє народи» і «адін язик і адну історію».
Ти не раб, не частина стада, а коваль свого щастя, творець і господар власного життя. Так, це складний шлях, але за ним є розвиток, є майбутнє.
А ще, просто розмовляй українською; думай українською; май віру в Бога, свій народ, країну та її Збройні сили. Саме це стане ще одним кроком до нашої перемоги, після якої на згарищі старого світу – збудуємо світ новий!
Підготував Анатолій ІСАК
Новини Чернівецької області