Волонтерський штаб захисту України — це не тільки сортування гуманітарної допомоги. Це налагодження електронної системи запитів та звітів, комунікації між доброчинцями та волонтерами.
Навіщо волонтерам телеграм-канал, чому є потреба у допомозі попри підтримку держави та як працює один з найбільших волонтерських центрів Буковини читайте у репортажі Шпальти.
Волонтерський штаб захисту України з перших днів повномасштабної війни росії проти України працює у Чернівцях. Центр передає допомогу військовим та в українські міста, які зазнали окупації. Щодня звідси відправляють 50-100 тонн допомоги у Суми, Київ, Миколаїв, Харків, Чернігів та Дніпро. Тут працює постійно понад 200 волонтерів.
Біля воріт волонтерського штабу завантажують машину з гуманітаркою. Чоловіки та жінки передають ланцюжком пакунки з допомогою. На воротах журналістів запитують, до кого ми йдемо та чим можуть допомогти. Так тут зустрічають усіх.
Волонтерський штаб розмістили у центрі Чернівців. Він займає площу 300 квадратних метрів. Разом із двором та бомбосховищем тут є близько 700 квадратів.
У приміщенні кожен щось робить. У кімнатах багато ящиків, мішків, пакунків. Декілька людей працюють за комп’ютерами: це логісти, міжнародники, перекладачі.
Двір центру теж заповнений гуманітарною допомогою. Частина продуктів у бомбосховищі. Його прибрали, облаштували меблями, розмалювали стіни та навіть провели інтернет.
Серед волонтерів – Антоніна, до війни працювала адміністраторкою фотостудії. Тут вона закріплена за Сумським напрямком. Обробляє запити, які отримує від тамтешніх волонтерських організацій, військових, тероборони та цивільних людей.
За її словами, штаб працює за чотирма напрямками: медицина, продукти, одяг та військове екіпірування. Допомогу отримують із Великобританії, Італії, Польщі та інших країн ЄС, а також приносять місцеві.
Праворуч Федір Фочук, по центру Антоніна
У штабі все сортують та формують посилки для відправлення на передову.
Зараз тут працюють з електронною системою запитів. У пріоритеті — допомога військовим, а також цивільним із найбільш постраждалих регіонів.
«Ми вже працюємо лише через ґугл-форму. Це спрощує роботу волонтерам, а також дає можливість отримати хороші звіти, відстежувати вантажі тощо. Ми формуємо ці списки й так допомагаємо. У штабі напрацювали базу людей, яким ми довіряємо. Вони розвозять допомогу тим, хто цього потребує», – розповідає Антоніна.
Штаб має офіційний сайт, чат у телеграмі, де збирають запити про допомогу. Є постійна команда волонтерів.
«Команда згуртована, ми відчуваємо одне одного і разом працюємо. У нас є транспортні логісти, міжнародники, перекладачі. Зараз є потреба у більшій гуманітарній допомозі, і, можливо, розширення каналів отримання допомоги, налагодження логістики із закордону, аби якісніше закривати запити в регіонах України», – каже Антоніна.
Медичний відділ у штабі має окремий вхід. Тут стелажі закладені ліками, все підписано, розсортовано.
Федір Фочук — один із керівників медичної частини. Каже, що волонтерить тут у вільний від роботи час.
Чоловік розповідає, що медична частина у штабі складається з двох відділів. Перший виконує медичне замовлення військових, потерпілих на звільнених територіях і тимчасово переміщених осіб, видає ліки й готує посилки. Другий відділ – формує медичні аптечки для військових.
«Система побудована таким чином: волонтери приймають запити, їх обробляють. Відтак ми перевіряємо, чи можемо задовольнити потребу. Все це оформлюють в електронному варіанті. Ми формуємо допомогу, і тоді її відправляють адресату», – розповідає волонтер.
Федір каже, що до них часто звертаються переселенці. Їм тут не відмовляють у допомозі, а за потреби ще й скеровують до потрібних медичних фахівців у Чернівцях.
«Відправили для військових 2 тонни олів’є»
Володимир Дорош займається волонтерством з 2014 року.
У перший день повномасштабного вторгнення він з однодумцями організували Волонтерський штаб із захисту України, бо розуміли, що потрібна волонтерська структура всеукраїнського масштабу.
«Кістяк працівників штабу — це волонтери, які працювали з 2014 року. До нас долучилися десяток активних людей, і ми почали працювати на більших потужностях», – розповідає волонтер.
Володимир каже, що як і новачки, так і волонтери з досвідом зіштовхнулися з деякими труднощами: безліччю запитів з усієї України про допомогу, великими об’ємами відправок, спілкування з різними людьми, щоб перевірити правдивість прохання про допомогу. Всі робили технічні помилки, але завдяки команді все вирішували, вчилися і йшли далі. Зараз усе настільки автоматизовано, що більшість помилок відпала.
Волонтери тут не лише сортують гуманітарку.
Команда штабу ініціювала акцію здачі крови, налагодили виробництво протитанкових їжаків, їжаків-колючок, виготовили понад двадцять тисяч кровоспинних джгутів-турнікетів, які мають погодження МОЗ, а зараз запустили процес сертифікації та передали їх військовим на передову.
А до Великодня відправили 2,5 тисячі наборів великодніх кошиків для військових та 2 тонни олів’є.
Також зустріли тисячі переселенців, сотні відправили за кордон, багато розселили в області.
«Допомагають волонтери з районів. Вони знають, де пустують хати в селах, їх вичищають і поселяють там людей, які вимушено переїхали з інших міст. А ще допомагаємо таким людям оформити документи, беремо над кимось опіку, кому потрібна медична допомога», – каже Володимир Дорош.
Штаб співпрацює з військовими госпіталями, керівництвом міст, які обороняються. Наприклад, нещодавно за тиждень лише на Миколаївщину відправили понад 150 тонн допомоги.
«На 50 день війни ми маємо понад три тисячі відправлень допомоги. Це бусики, пландеки, легкові автомобілі, вантажні. У нас тісно налагоджена комунікація місцевих жителів та приїжджих. За кожним містом закріплений волонтер, який координує ці напрямки», — розповідає Володимир Дорош.
Філії волонтерського штабу з Чернівців є вже і в інших містах України, зокрема у Чернігові, Житомирі, а у Києві тісно співпрацюють із фондом Сергія Притули та іншими благодійними організаціями.
У штабі налагодили комунікацію з прикордонниками та логістику. Адже найбільше допомоги отримують із Європи.
«Наші донатори моніторять допомогу»
Володимир Дорош каже, що найбільша комунікаційна цінність штабу — це телеграм-канал. Він має 5,5 тисяч підписників.
«Це такий робочий інструмент, де ми звітуємо, від кого отримали допомогу, куди відправляємо, хто зустрів і хто отримав. З кожного виду допомоги маємо по 4 відео. До нас долучилося багато меценатів, які мали негативний досвід співпраці з іншими (зокрема скаржилися, що їхня допомога не дійшла до кінцевого адресата), тому хочуть працювати з нами. Ми пишаємося цим і дуже цінуємо довіру людей до нас як команди, яка дуже оперативно відправляє допомогу до адресата», – ділиться Володимир Дорош.
У волонтерському штабі захисту України привчили своїх донаторів моніторити, куди йде їхня допомога.
«Іноді я забуваю їм надіслати звіт, а вони кажуть, що бачили, що їхня допомога вже поїхала до Харкова, скажімо. Ми створили таку систему, що можна промоніторити, куди йде допомога. Наші донатори — дуже активні вболівальники та моніторники того, що відбувається. Ті, хто допомагає нам, залучені в процес, вони — представники нашого волонтерського штабу, лише за кордоном», — розповідає Володимир Дорош.
У штабі видали вже 350 посвідчень волонтера
«Бог зібрав сотні добродіїв в одному місті, з однаковими цінностями і з одним бажанням захистити Україну. Ми видали своїм волонтерам посвідчення. Це люди, які приходять майже щоденно і працюють над пришвидшенням перемоги», – каже засновник штабу.
Волонтери тут працюють оперативно та максимально намагаються всім допомогти.
«До нас звертаються навіть ті, кому відмовили в інших гуманітарних штабах. Як це було? Наприклад, вони залишали машину на завантаження, але їм не допомогли. Ми стараємося виконати запити всіх, хто того потребує», — зауважує Володимир.
Чому волонтери змушені дублювати допомогу, яку нібито може надавати держава?
«Бо тисячі людей чекають допомоги. Наші волонтери бачать ситуацію, чують запити й потреби і дуже оперативно все роблять. Уже тисячам людей ми допомогли», – каже Володимир Дорош.
«Допомоги треба ще багато»
На запитання, чому стільки людей бажають волонтерити, Володимир Дорош відповідає:
«Вони бачать, що відбувається у містах, які покинули, отримують сумні звістки про втрати. І якщо вони відправили хоча б одну вантажівку допомоги у рідне місто, де її зустріли родичі й роздали сусідам, знайомим, — це дуже важливо для них».
Керівник штабу вважає, що гуманітарна допомога Україні потрібна до нашої перемоги у війні.
«Ми ще потрібні переселенцям, які залишаться у Чернівцях. Їм потрібно буде знайти себе. Якщо хтось повернеться до свого міста, то він або вона може стати нашими представниками на тій території, де проживає. Допомоги треба буде ще багато. Після нашої перемоги треба буде багато відбудовувати, перезапускати виробництва і бізнес, соціальну сферу, дозвілля… Це дуже тривалий процес» – каже засновник волонтерського штабу.
Він зауважує: «Якщо цього дня ти зміг допомогти іншим — це велике щастя. Хто це робить, той мене розуміє».
Фото Ігоря Константинюка
Матеріал створено за сприяння ГО «Львівський медіафорум» у межах проєкту «ЛМФ Підтримка мережі журналістів».
Західна Україна
Інформує: Shpalta.media