Агроном блоку «Заставна» компанії «Контінентал Фермерз Груп» Віталій Петрусь
З вільних джерел
A
A
A
Привілей справжнього агронома – зустрічати світанки в полі
Успішними людьми не народжуються. Історія кожної – довгий шлях, пошук рішень, вміння мислити нестандартно. Можна бути успішним підприємцем і без значних фінансових ресурсів вивести компанію у топ аграрних рейтингів, а можна досягти висот, займаючи посаду рядового агронома. Саме до таких належить агроном блоку «Заставна» компанії «Контінентал Фермерз Груп» Віталій Петрусь (на фото).
Про Віталія Григоровича почув від його колег із кластеру «Буковина». Уява малювала солідного чолов’ягу, якого розпирає від почуття своєї значущості, чи то навпаки, вченого від агроіндустрії, зануреного у думки і розрахунки. Реальність виявляється зовсім інакшою. З автомобіля «Рено Дастер» вийшов моложавий підтягнутий чоловік, дивлячись на якого, важко повірити, що у його підпорядкуванні понад шість тисяч гектарів землі, чотири лінійних агрономи і вся відповідальність за врожай культур.
З самого дитинства Віталій знав, що стане агрономом як і його батько Григорій Остапович, який очолював агрономічну службу в колгоспі «Перше травня» села Замостя на Вижниччині. Він не один день проводив разом із татом у полях, слухаючи захопливі концерти жайворонків у поєднанні з заспокійливим шелестом пшеничного колосся.
На моє питання, чому обрав саме цю професію, відповів:
– З дитинства люблю «порпатися» у землі. Це неповторно, коли з малого зернятка вирощуєш велику рослину. А ви знаєте, як зорана земля пахне весною?.. Не надихаєшся.
Після закінчення десятирічки Віталій Петрусь подав документи до Кам’янець-Подільського сільськогосподарського інституту. Але з першого разу поступити не пощастило. Довелося заробляти трудовий стаж у колгоспі. Та це пішло на користь – хлопець переконався, що агрономія – його покликання.
З дипломом агронома молодий випускник потрапив на роботу в сусіднє село Карапчів, де трудився до 1992 року. Однак досвіду набрався в Австрії, де стажувався у тамтешнього фермера. Розпочав у господаря сезонним працівником і завершив агрономом. Опанував сучасну агротехніку, дивувався високому рівню механізації.
Коли землю любиш – шкоди їй не завдаш
Після повернення із-за кордону вирішив зайнятися фермерством, але у 1990-х роках починати справу з нуля було надзвичайно важко. Засобів малої механізації не було, кредити банки видавали під космічні відсотки, інвестори боялися заходити в Україну зі своїми капіталами. Тому відгукнувся на пропозицію і пішов працювати начальником Вижницької насіннєвої станції. Робота здебільшого була паперовою, тому коли запропонували піти працювати лінійним агрономом в агрохолдинг «Мрія», який з часом трансформувався у «Контінентал Фермерз Груп» – охоче погодився.
Високі врожаї господарі збирають завдяки сучасній агротехніці
Кілька годин ми спілкувалися з Віталієм Григоровичем і я дедалі більше розумів, що сучасний агроном – це різносторонній спеціаліст сільськогосподарського виробництва. Йому до тонкощів відомо все, що пов’язане з вирощуванням культур: способи обробітку ґрунту, терміни і способи сівби та збору урожаю, особливості догляду за посівами.
– Легко нині вирощувати хліб, пане Віталію? – цікавлюся в агронома.
– Надзвичайно важко. Дехто каже: «Посіяв і чекай на врожай». Ні, головне – дотриматися агротехніки, нічого не упустити. Он раніше збирали по 49-50 центнерів пшениці з гектара. То були рекорди. Хліборобів нагороджували орденами й медалями. Зараз збирають по 70-80 центнерів. І це не межа, переконую вас. А тому що науку «селекція» удосконалюють, агротехніка стає на вищий рівень, з’являються нові препарати для захисту рослин, регулятори росту. Цього року ми зібрали по 6,8 центнера з гектара, ріпаку – по 3,2. Блок «Заставна» по урожайності цих культур у «Контіненталі» займає перше місце.
– Побутує думка, що великі компанії й агрохолдинги виснажують українську землю. Ви як розцінюєте ці твердження?
– Я не бачу, щоб «Контінентал» землі завдавав шкоду. Навпаки, тільки на користь працюють підприємці. Якби, зізнаюся, не агрохолдинги, то третина вижницької землі вкрилася б лісом. Не перебільшую.
Ми довго розмовляли про труднощі й перешкоди. А в цьому випадку я розумів, що подолання труднощів у роботі можливе тільки за умови високо розвинутого почуття обов’язку, любові до рідної землі, один раз і назавжди обраної професії.
Анатолій ІСАК
Новини Чернівецької області