У місті Купар (Шотландія) під час розкопок стародавніх руїн група археологів натрапила на яму для кремації, зроблену ще в епоху бронзового століття.
Як відзначили дослідники, на її призначення вказав обвуглений фрагмент кістки, датований приблизно 1750 р. д. н. е. Дослідники припустили, що яму регулярно використовували для спалювання людських останків.
В ямі археологи виявили обпалену людську кістку, вік якої складає близько 4000 років.
Подальше дослідження дозволило припустити, що яма, можливо, була ритуальним центром існував там поселення.
«Подібні ями зустрічаються в давніх поселеннях, — говорить археолог Аластер Рис. — Однак ми вперше отримали реальні докази того, що вони використовувалися для кремації. Також дуже ймовірно, що поряд з ямою вже будуть виявлені інші подібні об’єкти, так як ці об’єкти часто зустрічаються в невеликих кластерів».
Поселення розташовувалося в безпосередній близькості від цього об’єкта. Місто Купар існував до XV століття, на його місці знайшли велику кількість артефактів різних епох: монет, металевих виробів, зброї. Останні дослідження показують, що люди жили на цій території і значно раніше.
За словами Рису, відкриття вже розцінено як археологічна знахідка національного значення. При розкопках вчені також виявили безліч предметів, що відносяться до різних епох.
Результати виконаної роботи будуть представлені на безкоштовному семінарі в четвер, 31 січня, у County Buildings, Купар.
Перші свідчення зародження традиції використання вогню в поховальній практиці зафіксовані археологами в епоху середнього палеоліту.
В мезоліті, енеоліті, неоліті та бронзовому столітті в окремих культурах, поряд з трупоположением, стали практикувати кремацію. В ранньому залізному столітті кремація поширюється повсюдно, часом як домінуючий над трупоположением обряд.
Наука і технології