Наївні громадяни, які вважають себе важливим елементом суспільства, здатним зіграти вагому роль у творенні соціальних та політичних процесів, рано чи пізно стають активістами. Проте найчастіше залишаються лише гвинтиками у системі, інструментом у руках можновладців, котрий використовують для тиску на опонентів. Такі «активісти», закликані високопосадовцем або політиком, довго не розмірковуючи, за першим покликом свого господаря «кидаються грудьми на амбразуру». Себто з трибуни сесійної зали проголошують волю свого замовника.
З піною на устах та активно розмахуючи руками з такою старанністю, що їхній жестикуляції позаздрив би колись вождь світового пролетаріату Володимир Ульянов–Ленін, вони звинувачують депутатів у бездіяльності, вимагають прийняти недосконалий бюджет або невиправдані програми розвитку міста, на реалізацію яких влада витратить десятки й сотні мільйонів гривень з того ж таки бюджету.
«Місцеві божевільні» та активісти «за викликом» стали звичним явищем та постійними гостями у міській раді. Мало яке засідання сесії обходиться без участі таких «діячів», а їхні виступи часом мало відрізняються від цирку. Та проте така технологія сприяє ефективному досягненню меркантильних цілей та «шкурній» політичній боротьбі.
Змушують депутатів приймати шкідливі для громади рішення
Чи не найчастіше до таких маніпуляцій у Чернівецькій міській раді вдається її голова Олексій Каспрук. Судячи з його риторики, у занепаді інфраструктури міста, який спостерігається протягом останніх чотирьох років, винні виключно депутати. За звичним збігом, кожного разу про бездіяльність депутатів кричать і «небайдужі жителі Чернівців». Проблему тиску на депутатів з боку громади 31 травня озвучив лідер фракції «Рідне місто» та секретар міської ради Василь Продан під час дискусії з Олексієм Каспруком в ефірі програми «Суть речей». Василь Сафронович запевнив, що це призводить до прийняття рішень, які шкодять місту.
«Рішення про отримання кредитів, прийняті міською радою протягом останніх трьох років, дозволили міськраді фактично розпоряджатися майном громади. Зазвичай їх приймали тоді, коли на засідання сесій на заклик міського голови приходили люди, які вимагали від депутатів приймати рішення щодо оформлення чергового кредиту. Деякі депутати не витримували такого тиску та голосували за прийняття проекту рішення. Тим часом, лише протягом минулого року з міського бюджету було сплачено близько 2 млн. грн. штрафів за невикористання коштів з отриманих кредитів», – заявив Василь Продан.
Міського голову подібні звинувачення не збентежили. Олексій Каспрук учергове опосередковано переклав вину на депутатів, стверджуючи, що люди, які виступали з трибуни сесійної зали та вимагали прийняття того чи іншого рішення – зовсім не закликані ним та його прибічниками спікери, а звичайні мешканці Чернівців, обурені бездіяльністю депутатів зокрема та міської влади в цілому.
Голосують, бо бояться «народного гніву»
Варто зазначити, що ніхто зі «звичайних мешканців Чернівців, обурених бездіяльністю депутатів», не зазнав переслідувань, як студентка Єлизавета Дзюбак, котру під час виступу в сесійній залі за критику роботи мера ті самі «звичайні мешканці Чернівців» спершу освистали, а згодом виключили з громадської організації. Те, що Єлизавета є донькою директора ТОВ «Денисівка–1» Віталія Дзюбака, чиє підприємство брало участь у страйку перевізників, Олексій Павлович не забарився нагадати – вміло уникнувши її критичних запитань.
Попри очевидність факту маніпулювання обранцями через виборців, нерідко міській владі в такий спосіб вдається досягти бажаного та проштовхнути чергове «шкурне» питання щодо виділення земельної ділянки, призначення на посаду своєї людини або потрібні для провладних сил зміни до бюджету. Середньостатистичний депутат бачить у кожному ораторі «з народу» представника свого електорату. Тож під тиском таких потенційних виборців далеко не кожному обранцеві може вистачити внутрішнього стержня відстояти свою позицію та не проголосувати за «шкурне» рішення, коли його беруть «на слабо», звинувачують у бездіяльності та просять «зробити бодай щось корисне», проголосувавши за отримання кредиту на величезну суму, реалізацію дорогої програми або виділення землі.
Від сутичок на сесіях Чернівецької міської ради рятує, напевно, лише толерантність, притаманна городянам. Адже в місцевих органах самоврядування інших областей маніпулятивні прийоми із залученням активістів закінчувались радикальніше. Зокрема, у Черкаській міській раді 1 лютого активісти «Національного корпусу» в чорній уніформі заблокували трибуну та сесійну залу, вимагаючи прийняти бюджет, який депутати відмовлялися схвалювати через його недосконалість. Внаслідок цього у приміщенні черкаської мерії виникли словесні перепалки, які переросли у масову бійку.
4 травня у раді міста Нікополь Дніпропетровської області під час прийняття порядку денного чергової сесії активісти «Правого сектору» облили зеленкою мера Андрія Фісака, а на голову одного з депутатів одягнули пакет з кефіром. Останній у відповідь влаштував стрілянину. «Найсвіжіший» випадок трапився 5 червня у Тернопільській обласній раді, де під час розгляду питання перспективного плану формування об’єднаних територіальних громад виникла бійка між народним депутатом від Радикальної партії Ігорем Мосійчуком та представниками ВО «Свобода».
У Чернівцях ручні активісти поки що обмежувалися погрозами фізичної розправи на адресу депутатів, а також цькуванням тих, хто не поділяє промерську позицію. Крайній випадок трапився на черговій сесії міської ради 31 травня. Одним із питань порядку денного на засіданні було дострокове припинення повноважень мера Олексія Каспрука. Попри заклики на «Вуличному радіо» та рекламу в соціальній мережі «Facebook», до стін Ратуші прийшло лише кілька десятків «небайдужих чернівчан», більшість з яких становили соратники мера з «Народного фронту», керівники структурних підрозділів міської ради та активісти, які неодноразово «світилися» на сесіях зі словами підтримки міського голови.
Напередодні голосування керівники 22 громадських організацій міста підписали звернення, в якому обіцяли посадити депутатів у сміттєві баки. «Окрім вашого депутатського корпусу, який себе давно дискредитував в очах громадськості, існує безліч патріотів, які допоможуть успішно пересісти з Мерседесів у сміттєві баки. І це не порожні розмови, а лише адекватна відповідь на ваші рішення», – йшлося в заяві. Це звернення досить яскраво продемонструвало, що резонансні інциденти в радах інших областей можуть знайти своє повторення і в Чернівцях.
«Звичайні чернівчани» чи кишенькові активісти?
Дотримуючись принципу «На війні всі засоби доречні», щоби утриматися в мерському кріслі Олексій Каспрук почав вдаватися до адмінресурсу. Так, напередодні вищезгаданої сесії 31 травня, міський голова закликав громадян «прийти на Центральну площу та реалізувати своє право на пряму демократію» – іншим словами, на правову сваволю. Якщо перекласти заяву юридичною мовою, мер пропонував чернівчанам проігнорувати статтю 26 Закону України «Про місцеве самоврядування», згідно з якою депутати мають законні підстави припинити повноваження міського голови.
Проте попри масовану рекламу на «Вуличному радіо» і в соціальних мережах, біля стін Ратуші у день сесії зібралася лише невелика група людей, більшість із яких, з власної волі чи під впливом обставин, є лояльними до Олексія Каспрука. Це колишні та чинні члени «Народного фронту», підлеглі мерові очільники структурних підрозділів міської ради та активісти громадських організацій, яким мер сприяв у роботі. Іменами та підписами таких «небайдужих» Олексій Павлович продовжує прикриватись як волею чернівчан. Тож доля міста і далі в руках посадовців, які через найнятих ораторів подають себе за «голос громади». У кращому разі залишаючись його «відлунням».
Сергій Проценко
Джерело: БукЦентр
Новини – “The Chernivtsi Times” Times.cv.ua